Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

ДНІПРОПЕТРО́ВСЬКИЙ НАЦІОНА́ЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕ́Т ім. О. Гончара – вищий навчальний заклад. Засн. 1918 як Катеринослав. (від 1926 – Дніпроп.) держ. ун-т на базі Вищих жін. курсів. 1920–33 – ІНО. Від 2000 – нац., від 2008 – ім. О. Гончара. В Ун-ті діють 20 ф-тів, серед них – геол.-геогр., істор., мех.-матем., хім., фізики, електроніки та комп’ютер. систем, екон., юрид., приклад. математики, міжнар. економіки, психології, соц.-гуманітар., укр. й іноз. філології та мистецтвознавства, систем та засобів масової комунікації, фіз.-тех., біол.-екол., мед., які готують фахівців із 98-ми спеціальностей. У складі Ун-ту – Ліцей інформ. технологій, підготовче відділ., НДІ біології, геології, енергетики, Центр гуманітар. проблем освіти. На 104-х каф. працюють бл. 1300 викл., зокрема 2 чл.-кор. НАНУ, 2 чл.-кор. АПНУ, 141 д-р н., 662 канд. н. Серед видат. науковців – В. Данилов, О. Динник, В. Ковтуненко, Г. Курдюмов, І. Огієвецький, С. Нікольський, Л. Писаржевський, Л. Рейнгард і О. Рейнгард, Д. Свиренко, Ф. Тарановський, Д. Яворницький, В. Моссаковський, В. Ващенко, О. Бельгард, А. Травлєєв, І. Ковальова, В. Моторний та ін. У закладі навч. бл. 14-ти тис. студентів, з них понад 11 тис. – на денній формі навч. Від 1989 в Ун-ті навч. бл. 300 іноз. студентів та аспірантів. Від 1952 є базовим ВНЗом з підготовки фахівців у галузі проектування та експлуатації ракетно-косміч. техніки. Співроб. здійснюють фундам. дослідж. з найважливіших проблем природн., сусп. і гуманітар. наук, демогр. політики, розвитку людського потенціалу формування громад. сусп-ва, збереження довкілля, новіт. біотехнологій, розробляють методи діагностики і лікування найпоширеніших захворювань, нові комп’ютерні засоби та технології інформатизації сусп-ва, новітні ресурсоощадні технології в енергетиці, пром-сті та ракетно-косміч. галузі, нові речовини і матеріали. Наук. школи Ун-ту: аеро- та гідромеханіка, механіка деформівного твердого тіла, фіз. матеріалознавство, фізика актив. діелектриків і елементи на їхній основі, теор. та обчислювал. нейронауки, фундам. та прикладні проблеми розробки та використання ракетно-косміч. техніки, дослідж. екстремал. задач теорії наближення, молекулярна біологія та фізіологія рослин, фізіологія і біохімія мікроорганізмів, структурно-функціон. зоологія, степ. лісознавство та ліс. рекультивація земель, фізіологія та біохімія мікроорганізмів, водна та радіац. екологія, епоксиди, електроосадження і захист металів від корозії, геол. будова осадових відкладів кайнозою Пд. України, антропол. і методол. аспекти істор.-філос. вчень у контексті нац. філософії, заг. та пед. психологія, істор. україністика 16–20 ст. Має 17 навч.-лаборатор. корпусів, 7 гуртожитків для студентів та аспірантів, б-ку, спорт. споруди та заклади відпочинку (Палац спорту з басейном, водна станція, тир, хокей. майданчик, відкритий стадіон, спорт.-оздоров. табір), Палац культури для студентів (з актовим залом та диско-театром). Видає 24 збірники наук. праць, зокрема «Від бароко до постмодернізму», «Вопросы германской истории», ж. «Вісник Дніпропетровського університету». Перший ректор – В. Карпов, нині – М. Поляков (від 1998).

Літ.: История Днепропетровского университета. 1993; Дніпропетровський національний університет. 2003 (обидві – Дніпропетровськ).

В. Г. Мусіяка

Стаття оновлена: 2008