Дністер

Визначення і загальна характеристика

ДНІСТЕ́Р — ріка на пів­ден­ному заході України та в Молдові. У давньогрец. джерелах згадується як Тір. Довжина 1362 км (у межах України — 925 км), площа басейну 72,1 тис. км² (у межах України — 52,7 тис. км²). Д. — 2-а за величиною (після Дні­пра) ріка України. Бере початок на пн.-сх. схилах Укр. Карпат на вис. 760 м над р. м., побл. м. Турка (Львів. обл.), впадає у Дністров. лиман Чорного моря. У верхівʼї (до м. Старий Самбір Львів. обл.) Д. — гірська ріка з вузькою V-подібною долиною глиб. 80–100 м; шир. річища 10–15 м, глиб. 0,5 м, швидкість течії 2–2,5 м/сек. Нижче, у перед­гірʼї, на Дністров.-Сянській рівнині, долина роз­ширюється до 5–9 км, шир. річища зро­стає до 30–100 м, глиб. 1–3 м. Нижче с. Нижнів (Тлумац. р-ну Івано-Фр. обл.) на Сх. від Івано-Франківська до м. Могилів-Подільський (Вінн. обл.) Д. стає рівнин. рікою, хоча долина ріки звужується й по­глиблюється, подекуди набуваючи кань­йоноподібної форми (шир. 0,4–1,5 км, глиб. 100–120 м). Річище тут дуже звивисте, в місцях виходу кри­стал. порід є пороги. В цій частині басейну роз­винутий карст. Нижче м. Тирасполь побл. с. Чобручі (обидва — Молдова) від річища Д. від­окремлюється повноводний лівий рукав Турунчук, який зливається з осн. річищем нижче м. Біляївка (Одес. обл.). Далі довж. Д., де він тече одним річищем, — всього 9 км. Нижче с. Маяки (Біляїв. р-ну Одес. обл.) ріка знову поділяється на два рукави. Правий рукав має назву Глибокий Турунчук, лівий (судноплав.) — Д. У нижній течії Д. пере­тинає Причорномор. низовину. Долина роз­ширюється, досягаючи побл. гирла 16–22 км, шир. річища 100–200 м, глиб. на плесах від 4–8 до 10–16 м. Заплава роз­член. числен­ними протоками і старицями. У гирловій частині заросла очеретом — Дністров. плавні. Гірська й перед­гірна ділянка басейну Д. за­ймають 9 % його площі. Тут річкова мережа найгустіша в Україні, пере­важають праві притоки (у межах України — Бистриця, Стрий, Свіча,Лімниця та ін.). Ця частина басейну є найважливішою щодо формува­н­ня стоку. Притоки середньої течії пере­важно ліві, їхні басейни лежать та тер. України, серед них — Зубря, Свір, Гнила Липа, Золота Липа, Стрипа, Серет, Збруч, Смотрич, Тернава, Студениця, Ушиця, Мурафа. У нижній течії в Д. впадає велика права притока Реут (у Молдові), у межах України лів­обережні його притоки — невеликі пере­сихаючі річки, найбільша з них — Кучурган. До басейну Д. належать 14,9 тис. річок, середня густота річкової мережі 0,65 км/км² (1–1,5 км/км² — у Карпатах та 0,2 км/км² — у степ. частині). Живле­н­ня Д. мішане, з пере­важа­н­ням снігового. Характерні весняна повінь і осін­ні дощові паводки. Пере­січна річна витрата води в гирлі — понад 300 м³/сек., макс. — бл. 3000 м³/сек., мін. — бл. 15 м³/сек., річний стік — бл. 10 км³. Льодовий режим не­стійкий. Льодо­став з кін. грудня до поч. березня. На окремих ділянках річища бувають затори. Пере­січна мінералізація води зро­стає з верхівʼя до пониз­зя від­повід­но від 300 до 700 мг/дм³. Регулярні спо­стереже­н­ня за стоком Д. роз­почалися 1881 біля м. Бендери (Молдова). Зараз у басейні діє понад 60 гідрол. постів.

Д., басейн якого знаходиться в межах 7 обл. України (Львів., Івано-Фр., Терноп., Чернів., Хмельн., Вінн. і Одес.), має велике госп. значе­н­ня. Споруджено ГЕС, Дубос­сар. (1954) та Дністров. (1987) водо­сховища (остан­нє утворюватиме Дністров. гідровузол разом з заплан. Дністров. ГАЕС); водо­проводи для Львова і Чернівців, найбільших міст Молдови — Кишинева, Бендер, Тирасполя. У пониз­зі, побл. м. Біляївка (Одес. обл.), роз­таш. водо­провід­на станція «Дністер» з водозабором бл. 300 млн. м³ щороку для водопо­стача­н­ня Одеси, міст Іл­лічівськ і Білгород-Дністровський (обидва — Одес. обл.). Ріка судноплавна у середній і нижній течіях від м. Сорока до м. Дубос­сари (обидва — Молдова) і нижче до греблі Дубос­сар. ГЕС. Рибні запаси невеликі. Пром. рибальство (окунь, лящ, щука, короп) роз­винуте в пониз­зі Д. Воду ріки використовують для зроше­н­ня, особливо в серед. та ниж. течіях: Рибніцька, Григоріопол., Карагаш., Чобруч. (усі — Молдова) та Білгород-Дністров., Маяко-Біляїв., Троїцько-Градениц. (усі — Україна) зрошувальні системи. Долина Д. — важливий рекреац. р-н. У плавнях пониз­зя роз­винуте мислив. госп-во. На Д. — міста Самбір (Львів. обл.), Галич (Івано-Фр. обл.), Заліщики (Терноп. обл.), Хотин (Чернів. обл.), Могилів-Подільський; Сорока, Рибніца, Дубос­сари, Бендери, Тирасполь (усі — Молдова).

Літ.: Ресурсы поверх­ностных вод СССР. Основные гидрологические характеристики (за 1963–1970 гг. и весь период наблюдений). Т. 6. Украина и Молдавия. Ленин­град, 1969; Шевцава Л. В., Алиев К. А., Кузько О. А. и др. Экологическое со­стояние реки Днестр. К., 1998; Вишневський В. І. Річки і водо­йми України. Стан і викори­ста­н­ня. К., 2000; Аксьом С. Д., Хільчевський В. К. Вплив сульфатного карсту на хімічний склад природних вод у басейні Дністра. К., 2002.

В. К. Хільчевський

Завантажити статтю