Дністровий (Астаф’єв) Анатолій Олександрович

Визначення і загальна характеристика

ДНІСТРОВИ́Й Анатолій (справж. — Астафʼєв Анатолій Олександрович; 30. 07. 1974, Тернопіль) — письмен­ник. Син О. Астафʼєва. Кандидат філософських наук (2001). Член АУП (1998). Закін. Ніжин. пед. університет (1997). У 2003–04 — викладач Київ. університету. Автор зб. новел «Люди і речі» (Ніжин, 1994); пʼєси «Учитель» (опубл. в антології «У чекан­ні театру», К., 1998); поет. зб. — «Проповідь до магми» (К., 1998), «На смерть Кліо» (К., 1999), «Спо­стереже­н­ня» (К., 1999; Д., 2002), «Жовта імла» (Д., 2001), «Покинуті міста» (К., 2004); романів — «Неві­домий за вікном» (К., 2001), «Місто уповільненої дії» (К., 2003), «Пацики», «Патетичний блуд» (обидва — К., 2005); низки оповідань у періодиці; поет. пере­кладів з білорус., польс., нім. та чес. мов, літературо­знав. і культурол. статей, есеїв. У поезії Д. — прихильник кращих здобутків пізнього модернізму. Як прозаїк по­єд­нує інтелектуалізм, автобіо­графізм, неореаліст. зображе­н­ня соц. «дна» та субкультур. життя. Пере­клав українською мовою окремі поет. твори Ґ. Тракля, Пауля Целана, Г. Фріча, В. Незвала, А. Рязанова. Деякі твори Д. пере­кладено нім. та вірм. мовами.

Літ.: Матвієнко С. Двері, які, напевно, є // Artline. 1999. № 7–8; Баран Є. Анатолій Дністровий: Між страхом і вірою // Кальміюс. 2000. Ч. 1–2; Гречанівська А. Український Берджес // Україна молода. 2005, 12 лип.

Б. І. Мельничук

Завантажити статтю