ДО́БОША Справа — операція органів державної без­пеки УРСР, що 1972 спровокувала другу хвилю арештів в Україні. Гол. ді­йовою особою справи став громадянин Бельгії (з походже­н­ня українець) Ярослав Добош — чл. емі­грант. Спілки укр. молоді, який у грудні 1971 від­відав Україну. 4 січня 1972 під час затрима­н­ня у м. Чоп (Закарп. обл.) у нього вилучена копія «Словника рим української мови» С. Караванського. На допитах Я. Добош дав свідче­н­ня про зу­стрічі з укр. дисидентами, а 2 червня того ж року на прес-конференції, організов. спів­роб. КДБ у Києві, заявив, що виконував роль звʼязкового між емі­грант. антирад. центрами і їх агентурою в Україні. Незабаром висланий з СРСР. Пові­домле­н­ня про затрима­н­ня Я. Добоша зʼявилися у пресі 15 січня 1972, однак ще за декілька днів до цього роз­почалися арешти ві­домих укр. дисидентів (заарешт. бл. 20-ти осіб, зокрема В. Чорновола, Є. Сверстюка, І. Світличного, Л. Плюща, В. Стуса). Операція проведена з метою продемонструвати су­спільству, що опозиц. прояви ін­спіруються націоналістичними організаціями за кордоном і зх. спец. службами. При цьому увʼязненим висувалися звинуваче­н­ня не у шпигунстві, а в антирад. агітації та пропаганді. Після поверне­н­ня до Бельгії на прес-конференції для зх. журналістів Я. Добош від­мовився від свідчень, стверджуючи, що дав їх під примусом. Проте Д. С. ві­діграла свою роль і стала фактич. поч. погрому дисидент. руху 1972–73.