Добраничівка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Добраничівка

ДОБРАНИ́ЧІВКА – пізньопалеолітична стоянка. Знаходиться на лівому березі р. Супій (притока Дніпра) побл. с. Добраничівка Яготин. р-ну Київ. обл. Виявлена 1952 І. Шовкоплясом, розкопана 1953–75 (з перервами) на пл. бл. 2,5 тис. м2. На стоянці досліджені залишки 4-х чітко відокремлених один від одного госп.-побут. комплексів. Кожен з них складався з округлого (бл. 4 м у діаметрі) назем. житла з вогнищем на долівці, вироб. центрів (вогнищ і місць оброблення каменю та кістки) поза житлом, ям-комор із кістками тварин. Основою наметоподіб. жител служив каркас із жердин, укритий ззовні шкурами, що їх для утеплення й зміцнення обкладали кістками тварин (на місці жител збереглись їх скупчення). На площі стоянки зібрано декілька тисяч кісток мамонтів та ін. давніх тварин, багато різноманіт. виробів і напівфабрикатів з каменю, кістки, рогу, гір. кришталю – знаряддя праці, побут. й культові предмети, твори первіс. мист-ва. Унікал. є схематизов. жін. статуетка, виготовлена з бурштину. Кожен госп.-побут. комплекс стоянки, заселеної бл. 12 тис. р. тому, належав невеликій відокремленій групі – одній з парних сімей родової общини, що населяла стоянку. Такі найдавніші сім’ї мешкали нарізно, об’єднуючись лише за необхідності, зокрема для облавного полювання на великих тварин. 1977 на місці розкопок відкрито Археол. музей «Добраничівська стоянка» (філія Яготин. істор. музею) – єдиний в Україні, де у первіс. стані експонуються залишки поселення давнього кам’яного віку.

Літ.: Шовкопляс І. Г. Господарсько-побутові комплекси пізнього палеоліту // Археологія. 1971. Т. 3; Його ж. Добранічівська стоянка // ПУ. 1978. № 31; Його ж. Добраничевская позднепалеолитическая стоянка на Украине: исследование, экспонирование // Краткие сообщения Ин-та археологии АН СССР. Москва, 1992. № 206.

І. Г. Шовкопляс, Г. М. Шовкопляс

Стаття оновлена: 2008