Добржинець Ілля Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Добржинець Ілля Володимирович

ДОБРЖИ́НЕЦЬ Ілля Володимирович (02(14). 08., за ін. даними – 08(20). 07. 1889, Варшава – 30. 08. 1960, Ленінград, нині С.-Петербург) – скрипаль, педагог. Проф. (1935). Закін. Варшав. муз. ін-т (1902; кл. С. Барцевича), С.-Петербур. консерваторію (1910; кл. Л. Ауера). Від 1910 – соліст і концертмейстер симф. оркестрів у Гельсинкі, Ростові-на-Дону, Воронежі, Катеринодарі (нині Краснодар), Баку, Тифлісі (нині Тбілісі); від 1918 – у Харкові: соліст і концертмейстер оркестру опер. театру, викл. консерваторії та муз.-драм. ін-ту; від 1932 – соліст і концертмейстер Держ. симф. оркестру Наркомосу. Під час 2-ї світ. війни – концертмейстер об’єднаних Одес. і Дніпроп. опер. театрів (Красноярськ, РФ). Після війни працював у Харкові. Автор «Ритмічних етюдів» для скрипки, перекладення творів В. Косенка, Л. Ревуцького, Я. Степового та ін. композиторів для скрипки і фортепіано. Виступав як диригент та 1928–30 у складі фортепіан. тріо з А. Рудницьким та З. Диновим.

Літ.: Білоцерківський В. Професор І. В. Добржинець // Музика. 1974. № 4; Його ж. Украинский наследник Ауэра // Сов. музыка. 1976. № 10.

І. Д. Гамкало

Стаття оновлена: 2008