Добровеличківський район - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Добровеличківський район

ДОБРОВЕЛИ́ЧКІВСЬКИЙ РАЙО́Н – район, що знаходиться у західній частині Кіровоградської області. Межує на Пд. з Микол. обл. Утвор. 1923; від 1939 – у складі Кіровогр. обл., від 1959 – у сучас. межах. Жит. р-ну потерпали від голодомору 1932–33, зазнали політ. та соц. репресій 1930–50-х рр. Від 4 серпня 1941 до 19 березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією, входив до Первомай. ґебітскомісаріату Микол. генеральства, підпорядк. Райхскомісаріату України. Гітлерівці вивезли на примусові роботи до Німеччини 915 юнаків та дівчат, закатували понад 50 мирних громадян. На фронтах 2-ї світ. війни воювало 13 740 добровеличківців, 5179 з них загинуло. Пл. 1,3 тис. км2. Насел. 43 097 осіб (2001, складає 90,4 % до 1989), переважно українці. У складі р-ну – м. Помічна, смт Добровеличківка (райцентр; геогр. центр України) та 61 сільс. насел. пункт. Залізнич. вузол Помічна, залізнична ст. Глиняне. Насел. пункти зв’язані між собою досить густою мережею шосей. і ґрунт. доріг місц. значення, через р-н проходить автомагістраль Київ–Одеса. Знаходиться у межах пд. відрогів Придніпров. височини. Поверхня пологохвиляста, дуже розчлен. долинами річок, ярами та балками. В основі тер. р-ну лежить докембрій. кристаліч. фундамент, який є частиною УЩ. Цим зумовлене багатство та різноманітність мінерал. ресурсів – граніт, глини, мінерал. фарби, пісок тощо. Річки: Синюха та її притоки Кагарлик, Сухий Ташлик з притокою Добра, Чорний Ташлик; на Пд. бере початок Велика Корабельна. Створ. 85 ставків (пл. водного дзеркала 649 га), 3 водосховища (299 га). Прогнозні й затверджені запаси підзем. вод становлять 4 млн м3 на рік. Ґрунти переважно чорноземні. У р-ні – місц. значення комплексна пам’ятка природи Козацька скеля (побутують назви «Скеля козака Романа», «Романова скеля»), гідрол. пам’ятки природи Запорізькі джерела (нар. назва – «Козацька криниця») та болото Левади, заповідні урочища Балка Куца (нар. назва – «Макітра») та Червоні скелі. Ліси та лісові насадження займають 4,5 % пл. р-ну. Переважають дуб (80 %), граб, липа, ясен. В екон. відношенні Д. р. є одним з густонаселених і найбільш розвинених с.-г. р-нів України. Щорічно тут вирощують понад 100,5 тис. т зернових. Гол. культури: ячмінь, озима пшениця, кукурудза, цукр. буряки, соняшник. Осн. спеціалізація с. госп-ва: у рослинництві – зерново-буряківнича, тваринництві – м’ясо-молочна. Пл. с.-г. угідь 114,6 тис. га, з них орних земель – 104 тис. га, пасовищ – 801 га, сіножатей – 311 га. За організац.-правовими формами госп-ва р-ну складаються із 30-ти госп. т-в, 11-ти приват. підпр-в, 5-ти с.-г. підпр-в, 128-ми селян. фермер. госп-в. Пром-сть пов’язана з переробкою с.-г. продукції. Гол. підпр-ва розташ. здебільшого у Добровеличківці, Помічній та с. Липняжка (ВАТ «Добровеличків. цукр. з-д»). У Д. р. – 31 заг.-осв. школа, 2 заг.-осв. школи інтернат. типу, заг.-осв. заклад 1-го ступ., профес. аграр. ліцей, навч.-вироб. комбінат, 2 Центри дит.-юнац. творчості, 23 дитсадки; 4 лікарні, 4 поліклініки, 32 фельдшер.-акушер. пункти; 35 установ клуб. типу, 25 б-к, Добровеличківський краєзнавчий музей (пам’ятка арх-ри; колишнє приміщення земської управи, 1892), Липняз. нар. музей, муз. школа, школа мист-в; ДЮСШ; відділ. 4-х банків. Функціонує 238 самодіял. колективів, 9 з них удостоєні звання «народний». Має 70-літню історію та добре відомий за межами України нар. самодіял. фольклорно-етногр. ансамбль «Червона калина» з с. Липняжка. Виходить г. «Сільське життя». Реліг. громади: 9 – УПЦ КП і УПЦ МП, 7 – євангел. християн-баптистів. На околиці Добровеличківки розташ. старовин. дендропарк, закладений наприкінці 19 ст. на кошти місц. землевласника П. Ревуцького. Визнач. пам’яткою арх-ри є діюча Свято-Покров. церква (с. Любомирка, 1904–06). Заселення тер. сучас. р-ну почалося за доби неоліту. В урочищі Балка Куца виявлено залишки великого поселення трипіл. культури 4–3 тис. до н. е. Десятки курганів і могильників лишили по собі племена минулих тисячоліть. У с. Трояни знайдено великий скарб римських монет. У селах р-ну встановлено 32 пам’ятники, 15 обелісків, 2 військ.-тех. знаки воїнам, які загинули під час 2-ї світ. війни, у с. Перчунове – пам’ят. знак на честь визволення тер. Кіровогр. обл. від нім.-фашист. окупантів 19 березня 1944. Серед видат. уродженців – лікар-гігієніст, акад. НАНУ Ю. Кундієв (с. Трояни), педагог, ректор Пд.-укр. пед. ун-ту (Одеса, 1984–2003) В. Орищенко (с. Піщаний Брід), д-ри н. фахівець у галузі механіки, математик І. Васильченко, історик М. Доній, фахівець у галузі механіки І. Павленко (усі – с. Липняжка), фахівець у галузі обчислювал. техніки В. Вінницький (с. Олексіївка), хімік О. Красовський (с. Трояни); літературознавець, критик, публіцист І. Безпечний, поетеса Л. Чижова (обидва – с. Піщаний Брід), прозаїк, краєзнавець, видавець Г. Гусейнов (м. Помічна), прозаїк, журналіст, композитор, кобзар М. Литвин (с. Федорівка); майстриня худож. ткацтва Г. Денисенко, майстер худож. кераміки В. Єрмоленко (обидва – с. Липняжка), брати, художники Анатолій і Микола Добролежі (с. Скопіївка); актор, засл. арт. України О. Ґава (с. Тишківка); політ. діячка Г. Антоньєва (м. Помічна), військ. діяч, адмірал ВМФ СРСР М. Басистий (с. Юр’ївка); Герої Рад. Союзу В. Бондар (с. Богодарівка), В. Іщенко (с. Трояни), Б. Лев, І. Усенко (обидва – с. Тишківка), В. Мацієвич (с. Піщаний Брід), В. Ткаченко (м. Помічна), П. Шемендюк (с. Липняжка). У Помічній зростав військ. розвідник, педагог, Герой України Є. Березняк.

Д. Д. Проскаченко

Стаття оновлена: 2008