Добровольча армія

ДОБРОВО́ЛЬЧА А́РМІЯ — одне з найбільших білогвардійських збройних формувань на Пів­дні Росії 1917–20. Створ. за добровол. принципом у м. Новочеркаськ (нині Ростов. обл., РФ) у листопаді–грудні 1917 генералом від інфантерії М. Алексєєвим. Первісна чисельність — 500 осіб. Офіц. назву отримало 25 грудня 1917 (7 січня 1918), коли його очолив генерал від інфантерії Л. Корнілов. У лютому 1918 під тиском більшов. військ Д. а. (4 тис. осіб) залишила Дон і ві­ді­йшла на Кубань, здійснивши 1-й Кубан. («Льодовий») похід. Під час походу від­булося обʼ­єд­на­н­ня з Кубан. армією, завдяки чому чисельність Д. а. зросла до 6-ти тис. осіб. У ході штурму 10–13 квітня 1918 м. Єкатеринодар (нині м. Краснодар, РФ) загинув Л. Корнілов. Армію очолив генерал-лейтенант А. Денікін, який повернув її знову на Дон, де роз­почалося антибільшов. пов­ста­н­ня. 23 червня 1918 роз­почався 2-й Кубан. похід Д. а. (8–9 тис. осіб), у ході якого захоплено майже весь Пн. Кавказ. У жовтні 1918 чисельність Д. а. становила 40 тис. осіб. Після організації в січні 1919 ЗС Пд. Росії (ЗСПР) Д. а. стала основою для формува­н­ня Кавказ. Д. а. (командувач — генерал-лейтенант П. Врангель) і Кримсько-Азов. Д. а. (генерал-лейтенант О. Боровський). У травні 1919 в результаті пере­групува­н­ня Д. а. від­новлено (командувач — генерал-лейтенант В. Май-Маєвський). Її основою стало найбоє­здат. обʼ­єд­на­н­ня ЗСПР — 1-й армій. корпус (командувач — генерал-лейтенант О. Кутепов), ядро якого складали імен­ні частини — Корнілов. ударний, Марков., Дроздов., Алексєєв. полки. До Д. а. також входили 2-й армій. корпус (командувач — генерал-лейтенант М. Промптов), 5-й кін­ний корпус (генерал-лейтенант Я. Юзефович), 3-й Кубан. кін­ний корпус (генерал-лейтенант А. Шкуро), від вересня 1919 — Київ. група військ генерал-лейтенанта М. Бредова. До кінця травня 1919 Д. а. захопила Донбас, 25 червня 1919 — Харків. У ході заг. на­ступу на Москву восени 1919 Д. а. (50 тис. осіб) окупувала майже всю Лів­обережну Україну, Пд. України й значну частину Прав­обереж. України із Києвом. Не­зважаючи на від­верто антиукр. політику денікін. адміністрації (див. Денікінщина), уряд Директорії УНР намагався домовитися з командува­н­ням ЗСПР про організацію спіл. дій проти Червоної армії. Але поро­зумі­н­ня досягнуто не було, і 21 вересня 1919 Д. а. роз­почала бо­йові дії проти Армії УНР, а 24 вересня 1919 Директорія УНР оголосила війну ЗСПР. У ході контрна­ступу більшов. військ Пд. фронту (11 жовтня — 18 грудня 1919) Д. а. за­знала нищівної поразки. Під час від­ступу командува­н­ня пере­йшло до генерала П. Врангеля. У січні 1920 Д. а. реорганізовано у Добровол. корпус.

Літ.: Деникин А. И. Поход на Москву: «Очерки рус­ской смуты». К., 1990; Карпенко С. В. Очерки истории Белого движения на Юге Рос­сии (1917–1920). Москва, 2006; Ковальчук М. Неві­дома війна 1919 року: українсько-білогвардійське збройне проти­стоя­н­ня. К., 2006.

А. О. Буравченков

Завантажити статтю