Добролежа Анатолій Тимофійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Добролежа Анатолій Тимофійович

ДОБРОЛЕ́ЖА Анатолій Тимофійович (10. 12. 1930, с. Скопіївка Добровеличків. р-ну, нині Кіровогр. обл. – 10. 03. 2009, Київ) – художник театру, кіно і телебачення, графік. Брат М. Добролежі. Засл. діяч мист-в України (2003). Чл. НСХУ (1967), НСКінУ (1965). Закін. Одес. художнє уч-ще (1957; викл. Л. Мучник) і худож. ф-т ВДІКу (Москва, 1963; викл. Ф. Богородський, Г. М’ясников). Відтоді – на Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка. Виконав ескізи декорацій до х/ф «Закон Антарктиди» (1963, реж. Т. Левчук), «Ракети не повинні злетіти» (1964, реж. О. Швачко, А. Тимонішин), «Дитина» (1968), «Комісари» (1970; обидва – реж. М. Мащенко), «Дума про Британку» (1969), «Тихі береги» (1972), «Климко» (1983; усі – реж. М. Вінграновський), «Сеспель» (1970, реж. В. Савельєв), «Жодного дня без пригод» (1972, реж. І. Вєтров), «Особисте життя» (реж. О. Довгань), «Анна і Командор» (реж. Є. Хринюк; обидва – 1974), «Біла тінь» (1979, реж. Є. Хринюк, О. Лисенко), «Вир» (1983, реж. С. Клименко), «Канкан в англійському парку» (1984, реж. В. Підпалий; спільний укр.-чехословац.), «Крижані квіти» (1986, реж. Ю. Тупицький), «Небилиці про Івана» (1989, реж. Б. Івченко); т/ф «У місто прийшла біда» (реж. М. Орлов), «У пастці» (реж. О. Швачко; обидва – 1967), «Ефект Ромашкіна» (1973, реж. Р. Балаян), «Шлях до Софії» (співавт., 1977, 5 серій; спільний укр.-болгар.), «Овід» (1980, 3 серії; обидва – реж. М. Мащенко), «Спокута чужих гріхів» (1978, реж. В. Підпалий), «Поїзди без усмішок» («Вихід № 19», 1990, реж. Б. Батіч; спільний укр.-югослав.), «Особиста зброя» (1991, реж. А. Буковський); наук.-популяр. стрічок «Тарас Шевченко. Заповіт» (співавт., 1992, 3 серії, реж. С. Клименко), «Чигирин – столиця гетьмана Богдана Хмельницького», «Батурин – столиця гетьмана Івана Мазепи», «Галич – столиця князя Данила Галицького» (усі – 1993), «Гетьман Сагайдачний» (1994; усі – реж. М. Вінграновський). У 60–70-х рр. – ілюстратор ж. «Україна». Оформив понад 40 книг, зокрема «Северин Наливайко» М. Вінграновського (К., 1996). Учасник худож. виставки в Парижі (2003). Автор публікації «Микола Вінграновський у спогадах, листах і кіно» // «Вітчизна», 2006, № 9–10.

Літ.: Драк А. Анатолій Добролежа // Новини кіноекрану. 1975. № 2.

М. Г. Лабінський

Стаття оновлена: 2016