Крупенникова Катерина Євгенівнва | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Крупенникова Катерина Євгенівнва

КРУПЕ́ННИКОВА Катерина Євгенівна (15. 02. 1940, Ленінград, нині С.-Пе­тер­бург) – актриса, режисер. Засл. арт. УРСР (1973). Чл. НСКінУ (1968–2000). Під час 2-ї світ. вій­­ни перебувала у концтаборі «Са­ласпілс» побл. Риґи (1942–43). Закін. Вище театр. уч-ще ім. Б. Щу­кіна (Москва, 1964). Від­­тоді грала у Моск. театрі ім. Ле­нін. комсомолу. У Києві: актриса Нац. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка (1966–2000); водночас голова секції кіноактора (1969–87), чл. правління (1976–86) СКінУ. Заст. голови Міжнар. асоц. жінок-кінематографістів (1995–98). Авторка та реж. театраліз. концерт. програм у Театрі-студії кіноактора, зокрема «Завжди в дорозі», «Наше життя – кінематограф», «Тобі, мій Києве», «Пам’ять» (1980–90-і рр.). Написала сценарій і спродюсерувала д/ф «Крик» про Чорнобил. катастрофу (США, 1990, реж. К. Давидов). Виїхала до США (2000). Втілювала переважно романтико-героїчні об­рази. У твор. доробку також ролі, вибудувані на глибокому і тон­кому проробленні соц.-психол. матеріалу.

Ролі: у кіно – Людмила Зайковська, Маша («Хочу вірити», 1965, реж. М. Ма­щенко), Євгенія Бремер («Два роки над прірвою», 1966), Софія Соколовська («Родина Коцюбинських», 1970), Лебе­дєва («Якщо ворог не здається», 1982; усі – реж. Т. Левчук), Оксана («Карантин», 1968), Кіра Миронова («Будні кар­ного розшуку», 1973; обидва – реж. С. Цибульник), Ганна Федорівна («Ніна», 1971, реж. О. Швачко, В. Кондратов), Клавдія («Тут нам жити», реж. А. Буковський), Мати («Випадкова ад­­реса», реж. І. Вєтров; обидва – 1972), Вікторія Красовська («Народжена революцією», 1974–77, реж. Г. Кохан), Семенівна («Червоний півень плімутрок», 1975, реж. М. Бєліков), Катерина («Забудьте слово “смерть”», 1979, реж. С. Гаспаров), Рита («Бухта смерті», 1991, реж. Г. Кохан, Т. Левчук).

Статтю оновлено: 2014