Добронравов Михайло Миколайович
Визначення і загальна характеристика
ДОБРОНРА́ВОВ Михайло Миколайович (27. 10 (09. 11). 1904, м. Бєлгород, Росія — 25. 06. 1979, Львів) — живописець і графік. Член АРМУ (1930–32). Закін. Харків. худож. інститут (1929; викл. М. Бурачек, О. Кокель, С. Прохоров). Викладав у ньому (1934–41) та Львів. худож. школі (1952–67). Автор портретів, пейзажів, натюрмортів, істор. полотен. Учасник обл. (від 1927), респ. (від 1929), зарубіж. (від 1933), всесоюз. (від 1937) мистецьких виставок. Персон. — у Львові (1959, 1975). Роботи зберігаються у Львів. літ.-мемор. музеї І. Франка, істор. музеї та музеї укр. мистецтва, Нац. музеї Т. Шевчен-ка, НХМ (обидва — Київ), Харків. ХМ, Музеї історії Полтав. битви (Полтава), Музеї І. Франка у Вінніпезі.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Партизани чатують» (1931), «Ю. Яновський» (1938), «Ірина Вільде», «П. Козланюк», «О. Курилас» (усі — 1947), «Двічі Герой Радянського Союзу В. Рязанов» (1948), «І. Рубчак», «Народні збори у Львові в 1939 році» (обидва — 1949), «М. Гоголь читає О. Пушкіну “Мертві душі”» (1952), «Народна артистка Н. Слободян» (1953), «І. Богун» (1954), «М. Щорс» (1957), «Верховинці» (1963), «Дзвіночки», «Комсомольці 20-х рр.», «О. Дундич» (усі — 1967), «Галревком», «Осінь у парку», «Осінні квіти» (усі — 1970), «Львів. Порохова вежа» (1971), «Останній сніг» (1972), «Похмурий березень» (1974), «Безславний кінець» (1975).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
