Доброхотов Михайло Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Доброхотов Михайло Миколайович

ДОБРОХО́ТОВ Михайло Миколайович (28. 11. 1902, м. Арзамас, нині Нижньогород. обл., РФ – 30. 03. 1978, Київ) – геолог. Брат Миколи Доброхотова. Д-р геол.-мінерал. н. (1965). Ленін. премія (1959), Держ. премія УРСР (1970). Держ. нагороди СРСР. Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Ленінгр. гірн. ін-т (1926, нині С.-Петербург). Працював 1926–34 у Геолкомі та Центр. н.-д. геол.-розв. ін-ті з вивчення поліметаліч. сульфід. і бурих заліз. руд Пд. Уралу, 1934–41 – у Всесоюз. н.-д. геол. ін-ті (усі – Ленінград), 1946–57 – в Укр. геолуправлінні, 1957–59 – на дослідж. Курської магніт. аномалії. Від 1960 – в Укр. н.-д. геол.-розв. ін-ті (Львів), Ін-ті мінерал. ресурсів Мінгео УРСР (Сімферополь), тресті «Київгеологія». Досліджував залізорудні й оловорудні родовища Далекого Сходу, Приамур’я, бас. р. Зея, залізорудні родовища міст Кривий Ріг, Кременчук (Полтав. обл.), Серед. Побужжя. Під його кер-вом були відкриті Заліщинське (Полтав. обл.), Пд.-Білозер., Переверзевське (обидва – Запоріз. обл.) залізорудні родовища. Обґрунтував гіперген. генезис багатих заліз. руд Криворіжжя.

Пр.: Мало-Хинганский железорудный район // Тр. Центр. науч.-исследовател. геол.-разв. ин-та. Ленинград; Москва, 1936; Зигазино-Комаровский и Инзерский железорудные районы Башкирии. Уфа, 1940 (співавт.); Геология железисто-кремнистых формаций Украины. К., 1959 (співавт.); Геология и железорудные месторождения Кременчугского района. Москва, 1964; Железорудные комплексы раннего докембрия Русской платформы (происхождение, формационные типы, возрастная корреляция) // Геология, формационный анализ, петрология и металлогеническая специализация кристаллических образований Русской платформы. Воронеж, 1972 (співавт.).

Літ.: Михаил Николаевич Доброхотов: Некролог // ГЖ. 1978, № 6; Падалка І., Шудря М. Білі квіти Землі. К., 1983.

Д. Є. Макаренко

Стаття оновлена: 2008