Дубинський Ілля Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дубинський Ілля Володимирович

ДУБИ́НСЬКИЙ Ілля Володимирович (Юдович; 17(29). 03. 1898, с. Бутенки, нині Кобеляц. р-ну Полтав. обл. – 07. 10. 1989, Київ) – письменник, військовий діяч. Чл. СПУ (1934). Закін. Кобеляц. комерц. уч-ще. 1917 вступив до Петрогр. політех. ін-ту, однак після більшов. перевороту повернувся в Україну, брав участь у бойових діях на боці більшовиків. Від 1923 командував 9-м Полтав. червонокозачим полком. Закін. Військ. академію ім. М. Фрунзе у Москві (1927). Відтоді служив на команд. посадах у Червоній армії. Від 1931 – відп. секр. Комісії оборони Раднаркому УРСР і ЦК КП(б)У. 10 липня 1937 заарешт. у т. зв. справі військових, засудж. до 5-ти р. таборів суворого режиму, згодом термін продовжено. Після звільнення 1947 жив у Краснояр. краї (РФ). Реабіліт. 1955. Відтоді – у Києві. Писав рос. та укр. мовами. Дебютував 1929 оповіданнями у ж. «Всесвіт». 1930 у ж. «Червоний шлях» (Харків) опублікував роман «Контрудар», що наступ. року вийшов окремою книгою. Видав кн. «Перелом» (Х., 1930), «Залізні бійці: Нариси оповідання» (Х.; К., 1931), «Відвага: Повість» (Х., 1932), «Корпус Червонного казачества» (1932), «Золотая липа: Роман» (Х., 1933; укр. перекл. – 1962), «Броня Советов: Очерки» (К., 1936). У творах відтворив події, свідком яких був. Після звільнення писав переважно мемуаристику: «Сурмачі сурмлять тривогу: Хроніка героїч. днів» (К., 1961; рос. перекл. – Москва, 1962), «Червонное казачество: Истор. очерк» (1961, співавт.), «Летопись памятных дней: Рассказы, воспоминания» (1967), «Особый счет» (1989). Відтворив образи рад. військ. діячів В. Примакова, Й. Якіра, П. Жмаченка, С. Тировського, П. Вершигори: повісті «Наперекор ветрам», «Колокол громкого боя» (обидві – 1964), «Примаков» (1968); кн. нарисів та оповідань «Воспоминания о соратниках», «Портреты и силуэты», «Всерьез и надолго» (усі – 1983). Залишив спогади про М. Куліша та Ю. Смолича. Твори Д. відзначаються фактичною достовірністю, намаганням осмислити пережите з позицій «неспотворених» рев. ідеалів, критикою сталін. «перекручень» і «порушень рев. законності», жертвою яких він став.

Тв.: От зари до зари: Рассказы, очерки и повесть. К., 1957; Сочинения: В 2 т. К., 1969; 1978; Окно в мир: Повести. Москва, 1971; Колокол громкого боя: Три повести. К., 1975; Віталій Примаков. К., 1977; Собрание сочинений: В 4 т. К., 1986–88; В парке Примакова: Повесть-воспоминание, очерки, новеллы. К., 1987; Портреты и силуэты: Очерки, докум. повесть. Москва, 1987; Червонное казачество: Истор. очерки. 5-е изд. К., 1987.

Літ.: Штанько Т. Так гартувалася мрія // ЛУ. 1984, 19 січ.; Александров В. Співець Червоного козацтва // Там само. 1988, 31 берез.

П. М. Перебийніс

Стаття оновлена: 2008