Розмір шрифту

A

Дубно

ДУ́БНО — місто обласного значе­н­ня Рівненської області, райцентр. Знаходиться на р. Іква (притока Стиру, бас. Дні­пра), за 40 км від обл. центру. Залізнична станція. Побл. міста проходить автошлях Київ–Львів. Площа 27 км2. Насел. 39 146 осіб (2001, складає 95,9 % до 1989): українців — 87 %, росіян — 8 %, проживають також поляки, чехи, білоруси, євреї. Вперше згадується під на­звою Дубен в Іпатіїв. літописі під 1100. Зокрема пові­домлялося, що на зʼ­їзді князів у Витичеві вирішено пере­дати Д. разом з Острогом, Чарторийськом та Буськом князю Давиду Ігоровичу. Є згадки також під 1149 у звʼязку з пере­бува­н­ням на Волині князя Юрія Долгорукого. У 11–12 ст. — центр уділ. князівства. 1240 Д. зруйнували монголо-татари, згодом воно стало невеликим поселе­н­ням. Після смерті Данила Галицького у складі Луцького уділу пере­бувало у володін­ні Мстислава Даниловича. Від 2-ї пол. 14 ст. — у складі Великого князівства Литовського. 1386 за дарчою грамотою польс. короля Владислава ІІ Яґайла Д. ві­ді­йшло князям Острозьким, за правлі­н­ня яких набуло рис середньовіч. міста. Його опорою від ворожих нападів зі Сх. був замок (кін. 15 ст.; закладений К. Острозьким), із Зх. — Луцька брама (16 ст.), з Пн. Зх. — костел і монастир бернардинів (17 ст.), а також острівні монастирі — Чеснохрестський, Спасо-Преображенський (обидва — 15 ст.), Під­борецький (1592); у 1665 Г. Пузина заснувала Страклів. монастир. 1507 Д. на­дано Маґдебур. право і доз- віл влаштовувати щотижневі базари та щоріч. ярмарок. 1569 включено до складу Луцького пов. Волин. воєводства. Від 1620 — у власності князів Заславських, від 1674 — Любомирських. 1633 у Д. спалахнуло антиуніат. пов­ста­н­ня. 1648 під час Визв. війни під проводом Б. Хмельницького містом оволоділи загони М. Кривоноса. Побл. Д. у жовтні 1648 діяв загін пов­станців під керівництвом Федора з Клекотова (нині село Бродів. р-ну Львів. обл.). На поч. вересня 1660 моск. і козац. полки під командува­н­ням рос. боярина В. Шереметьєва обложили Д., де пере­бували польс. війська, однак поява татар змусила їх зняти облогу. Події кін. 16 — 1-ї пол. 17 ст. від­ображені М. Гоголем у творі «Тарас Бульба». За Андрусів. пере­мирʼям 1667 залишилося у складі Польщі. 1670 польс. король Михайло з князів Вишневецьких надав право проводити у місті щорічні чотиритижневі ярмарки. Після смерті Й. Любомирського від 1703 Д. володіли князі Санґушки. 1706 тимчасово захоплене військами швед. короля Карла ХІІ. 1753 князь Санґушко подарував (за ін. даними — про­грав у карти) місто С. Любомирському. Після 1-го поділу Польщі 1772 — у межах кордонів Австрії. 1774 до міста пере­несені львів. контрактові ярмарки, найбільші в Україні (збирали до 30-ти тис. учасників, від 1797 — у Києві). 1792 ірланд. садівник Д. Міклер (похов. у Д., за рад. влади могила та надмогил. памʼятник були знищені) заклав у дубен. ур­очищі Палестина парк. За 3-м поділом Польщі 1795 — центр Дубен. округу Поділ. намісництва Рос. імперії, від 1797 — повіт. місто Волин. губ. За польс. та рос. часів було осередком торгівлі хмелем. Від 1800 — резиденція одного з нащадків франц. династії Бурбонів принца Конде. На поч. 19 ст. місто пере­творено на прикордон. пункт побл. рос.-австр. кордону, в якому стояв знач. військ. гарнізон (1806 очолював М. Кутузов, 1810 та 1811 — Д. Дохтуров). Від 1838 тут почало працювати прядил. під­приємство. 1871 Й. Любомирський продав Д. з аукціону Є. Барятинській, згодом воно ві­ді­йшло до військ. ві­домства. Від­крита 1873 залізнична колія Здолбунів–Д.–Радивилів сприяла роз­витку промисловості. На 1900 у Д. вже мешкало понад 14 тис. осіб, 1905 від­крито приватне жін. училище, 1909 — чол. г-зію. Під час 1-ї світової війни — прифронт. місто, у серпні 1915 — червні 1916 за­ймали австро-угор. війська. У від­повідь на судовий процес над учасниками «брата­н­ня» (одна з форм протесту проти війни солдатів країн, які воюють між собою) 20–21 вересня (3–4 жовтня) 1917 у Д. від­булося пов­ста­н­ня гарнізону рос. армії. У ході воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–39 — у складі Польщі, від 1939 — УРСР. Від 1940 — райцентр (1940–92 — Дубнівського, від 1992 — Дубенського р-ну) Ровен. (нині Рівнен.) обл. Про­стір від міст Радехів і Броди до Д. та Луцька на­прикінці червня 1941 був гол. р-ном боїв механіз. корпусів Пд.-Зх. фронту Червоної армії (8069 танків) з нім. 1-ю танк. групою (799 танків), унаслідок яких рад. війська за­знали поразки. Під час нім.-фашист. окупації (29 червня 1941 — 17 березня 1944) в околицях Д. діяв партизан. загін. До серед. 1950-х рр. продовжувало боротьбу під­пі­л­ля ОУН–УПА.

У 1990–2000-х рр. на по­двірʼї замку виявлено сліди поселе­н­ня бронз. віку, доби ран­нього заліз. віку, пізньорим. часу, залишки житл.-госп. будівель кін. 10 — 1-ї пол. 13 ст., на околицях міста в ур­очищі Червоний пагорб від­крито багатошар. поселе­н­ня від мезоліту до пізньорим. доби та локалізовано залишки Під­борец. монастиря.

Гол. під­приємства: ВАТи «Дубно-молоко», «Дубен. завод гумовотех. виробів», «Дубно-будматеріали»; ТОВи «Зевс ЛТД» (пере­робка мʼяса), «Дубен. ливарно-мех. завод», «Дубен. хлібозавод», «Сезам-Дубно» (кондитер. вироби). У місті — 6 заг.-осв. шкіл, г-зія, школа-гімназія, школа-дитсадок, 6 дитсадків, між­шкіл. навч.-вироб. комбінат, училище культури і пед. коледж Рівнен. пед. ін­ституту, мед. коледж; Будинок дітей та молоді, ДЮСШ, станція юних техніків; міська лікарня, поліклініка, лікарня матері та дитини, стомат. поліклініка, наркодиспансер, СЕС, вет. лікарня; рай. і міський Будинки культури, 7 б-к, дит. школа мистецтв; 2 готелі, від­діл. 6-ти кредитно-фінанс. установ. 12 колективів худож. самодіяльності мають зва­н­ня «народний» і «зразковий», 6 колективів худож. самодіяльності є лауреатами між­нар., всеукр. конкурсів та фестивалів. Від 1997 функціонує Дубен. організація НСПУ, членами якої є Л. і М. Пшеничні, М. Тимчак, Я. Мельник та ін.Виходять газети «Вісник Дубенщини», «Скриня», «Наше дзеркало», «Дзеркало плюс», «Укр. вісник», діє місц. телебаче­н­ня. 1993 у місті створ. Дубенський історико-культурний заповід­ник Державний. Реліг. громади: УПЦ КП, РКЦ, християн віри євангельської; діють Свято-Микол. жін. монастир, Дубенський Свято-Варваринський жіночий монастир (обидва — УПЦ КП). У Д. побували мандрів. філософ і поет Г. Сковорода (1750 та 1753), польс. король С. Понятовський (1781), Т. Шевченко (1846; за зав­да­н­ням Археогр. комісії провадив дослідж. памʼяток історії та архітектури), композитор М. Лисенко (1867; збирав матеріали для опери «Тарас Бульба»), рос. письмен­ник О. Тол­стой (1916). З містом повʼязані життя і діяльність середньовіч. просвітителів, публіцистів, пере­кладачів, поетів о. Віталія, Д. Наливайка (брат кер. козац. пов­ста­н­ня 1595–96 С. Наливайка), М. Смотрицького, К. Саковича, І. Вишенського, польс. театр. діяча В. Богуславського (1780 здійснив по­становку низки пʼєс, зокрема й власної — «Генріх ІV на полюван­ні»), польс. вченого, діяча у галузі освіти Т. Чацького; тут про­йшли дит. роки письмен­ника В. Короленка, поета, літ. критика В. Поліщука, письмен­ника М. Ледянка; навч. у серед. спец. закладах політ. діяч, літературо­знавець, академік НАНУ М. Жулинський, письмен­ники О. Ірванець, А. Листопад, І. Сидорчик, Є. Шморгун, громад. діяч, педагог В. Галета. Серед видат. уродженців — бібліо­граф, книго­знавець Я. Берман, літературо­знавець І. Мирончук; громад. діячка Г. Вʼюн; письмен­ник, публіцист, громад.-політ. діяч В. Гришко, режисер-документаліст, сценаристка Є. Григорович; художник В. Гришин, майстрині гаптува­н­ня Г. Бабич та її донька Л. Загальська; композитор, віолончеліст, муз. критик М. Букиник; спортс­мени Л. Камлочук та А. Шарикін (веслува­н­ня на байдарках і каное), О. Чужда (велогонщик). Встановлено памʼятники Т. Шевченку, М. Пирогову, Герою Рад. Союзу І. Іванову, воїнам-афганцям, монумент Героям танк. битви, памʼятні знаки жертвам фашист. геноциду; мемор. дошки — О. де Бальзаку, Т. Чацькому, В. Богуславському, М. Лисенку, археологу І. Свешнікову, крає­знавцю, просвітнику І. Лозовʼюку, письмен­нику А. Мальчевському, тувин. добровольцям.

Літ.: Дубно, княжий мій граде!: Крає­знав. нарис. Дубно, 2001; Дубно та його замок // Музеї України. 2006. №4 (16).

Е. А. Шевчук

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2008
Том ЕСУ:
8
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Населені пункти
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
22551
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
140
сьогодні:
1
Бібліографічний опис:

Дубно / Е. А. Шевчук // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-22551.

Dubno / E. A. Shevchuk // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2008. – Available at: https://esu.com.ua/article-22551.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору