Дубнов Семен Маркович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дубнов Семен Маркович

ДУБНО́В Семен Маркович (справж. – Дубнов Шимон; ; 10. 09. 1860, м. Мстиславль Могильов. губ., нині Білорусь – 08. 12. 1941, Риґа) – єврейський історик, публіцист, громадсько-політичний діяч. Батько Я. Дубнова. Здобув традиц. євр. освіту. Від 1880 за фіктив. документами (через обмеження прав євреїв на поселення) мешкав у С.-Петербурзі, співпрацював у рос.-євр. періодиці, зокрема від 1882 – чл. редколегії ж. «Восход» (писав публіцист. і літ.-крит. статті на євр. тематику). 1890, у зв’язку з відмовою на право проживання у столиці, виїхав до Одеси (1898–1901 опубл. 3-том. «Учебник еврейской истории»), 1903 – до Вільно (нині Вільнюс), 1906 повернувся до С.-Петербурга. Засн., гол. ідеолог і лідер Євр. нар. партії (1906–18). Водночас був співред. «Еврейской энциклопедии» (1908–13), ред. ж. «Еврейская старина» (1909–18). У 1918 заснував істор. ж. «» («Минуле»; вийшли 1-й і 2-й т.), в якому вів розділ, присвяч. хасидизму. Виступав проти політ. сіонізму й політики асиміляторства, обстоював ідею створення євр. нац.-культур. автономії. Після Лютн. революції 1917 – проф. каф. євр. історії Петрогр. ун-ту (нині С.-Петербург). Вкрай негативно сприйняв більшов. переворот 1917, у 1922 емігрував до Німеччини. 1925–29 у Берліні видав фундам. 10-томну працю «Die Weltgeschichte des jüdishen Volkes» («Всесвітня історія єврейського народу»); на івриті – 1923–38, мовою оригіналу і рос. мовою – 1934–38, на ідиш – 1948–58. Дослідж. з історії хасид. руху узагальнив у кн. («Історія хасидизму», Тель-Авів, 1930–31). Після приходу до влади А. Гітлера переїхав до Риґи. Автор спогадів «Книга моей жизни» (Рига, 1934, т. 1–2; Нью-Йорк, 1957, т. 3). Розстріляний нацистами у ґетто.

Літ.: R. M. Seltzer. Simon Dubnov: A Critical Biography of his Early Years. Ann Arbor, 1973; S. Dubnov-Erlich. The Life and Work of S. M. Dubnov. Diaspora, Nationalism and Jewish History. Bloomington; Indianapolis, 1991.

А. Г. Кержнер

Стаття оновлена: 2008