ДУБОВЕ́ — селище міського типу Тячівського ра­йону Закарпатської області. Центр селищ. ради, якій під­порядк. села Нижній Дубовець та Верх­ній Дубовець. Знаходиться у долині р. Тересва (притока Тиси, бас. Дунаю), за 32 км від райцентру та за 30 км від залізнич. ст. Тересва. Пл. селищ. ради 63 км2. Насел. 9246 осіб (2001, складає 95,2 % до 1989), пере­важно українці.

Вперше згадується в істор. джерелах 1-ї пол. 16 ст. За нар. пере­казами, у центрі поселе­н­ня росли довголітні дуби, тому воно й отримало назву «Д.». До 1-ї пол. 17 ст. належало родині Татулів; на­прикінці 17 — на поч. 18 ст. — Довгаю, який під час антигабсбур. пов­ста­н­ня в Угорщині 1703–11 під проводом Ференца ІІ Ракоці був старо­стою Хуст. замку. 1775–77 тут поселилися німці-колоністи, які за­ймалися в околицях видобува­н­ням солі. У 19 ст. Д. стало найбільшим поселе­н­ням Тересів. долини, 1887 у ньому проживало 129 сімей. Побл. Д. діяли загони опришків, ватажками яких були Пинтя, Ф. Бой- ко. Жит. воювали на фронтах 1-ї світової війни. У квітні 1919 у селі встановлено рад. владу. Від 2-ї пол. квітня 1919 — у межах кордонів Румунії, від вересня — Чехо-Словач­чини. Від березня 1939 до 21 жовтня 1944 — під гортист.-фашист. окупацією. 1945 у складі За- карп. України Д. ві­ді­йшло до УРСР. Від 1971 — смт. Роз­винуті нар. промисли, працює під­приємство «Закарпатське виробниче вертолітне обʼ­єд­на­н­ня». Є 3 заг.-осв. школи, 2 дитсадки, маш.-буд. технікум; Будинок культури, школа мистецтв, муз. школа; поліклініка; парк, від­діл. 2-х банків. Реліг. громади: УПЦ МП, УГКЦ, християн віри євангельської. Серед видат. уродженців — письмен­ник І. Чендей. Встановлено памʼятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни.