Дубовик Михайло Тадейович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дубовик Михайло Тадейович

ДУБОВИ́К Михайло Тадейович (17(30). 12. 1900, с. Межиріч Лебедин. пов. Харків. губ., нині Ромен. р-ну Сум. обл. – 07. 07. 1941, Київ) – поет. Батько О. Дубовика. Чл. «Плугу». Навч. в учит. г-зії. Був мобіліз. у Добровол. армію А. Денікіна, наприкінці 1919 перейшов на бік більшовиків. Закін. Запоріз. пед. школу (1921), Дніпроп. ІНО (1927). Під час навч. працював у дніпроп. г. «Зірка», «Майбутня зміна». Переїхавши до Києва, від 1927 – у ж. «Життя й революція», г. «Кі- ногазета», «Селян. газета». Від 1931 – у Донецьку в г. «Диктатура труда», «Пионер Донбасса», «Социалист. Донбасс». Від 1937 учителював на Київщині. Друкувався від 1925. Його зб. «Змагання» (Х.; К., 1930) і «Вежі» (К., 1930) написані з ритор.-агітац. спрямованістю, в дусі епохи індустріалізації. Зб. «Тепловій» (1940) та «Багряний листопад» (1941; обидві – Київ) притаманні непідробна щирість, філос. заглибленість; у поемах «Шевченко в казематі» і «Смерть Бєлінського» розкрив конфлікт митця й держави. 26 червня 1941 заарешт. за звинуваченням у контррев. діяльності. Розстріляний. Після реабілітації Д. 1955 вийшла зб. його віршів «Вибрані поезії» (К., 1957).

Літ.: Адельгейм Є. На стику [творчість М. Дубовика] // Життя і революція. 1930. № 11–12; Скульський Г. Без листя // ЛГ. 1940, 6 верес.; Шапоренко В. Живе слово поета // Вітчизна. 1958. № 9.

А. Г. Шпиталь

Стаття оновлена: 2008