Айхенвальд Юлій Ісайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Айхенвальд Юлій Ісайович

АЙХЕНВА́ЛЬД Юлій Ісайович (псевд. – Б. Каменецкий; 12(24). 01. 1872, м. Балта Поділ. губ., нині Одес. обл. – 17. 12. 1928, Берлін) – літературний критик, перекладач. Закін. Новорос. ун-т (Одеса, 1894). Від 1895 читав лекції у навч. закладах Москви та співпрацював у часописах, зокрема «Вопросы философіи и психологіи», «Русская мысль», «Русскіе вѣдомости», «Речь». Як літ. критик А. сформувався знач. мірою під впливом філософії А. Шопенґауера (твори якого перекладав), прийнявши естет. принцип єдиною мірою вартості творів мист-ва (метод імпресіоніст., або іманентної критики). Негативно сприйняв більшов. переворот 1917, відгукнувся на нього кн. «Наша революция» (Москва, 1918). У 1922 публічно осудив розстріл М. Гумільова і того ж року висланий з СРСР. Мешкав у Берліні, де читав лекції в Рос. реліг.-філос. академії, очолював літ.-крит. відділ г. «Руль», співпрацював з ін. емігрант. рос. період. виданнями. Познайомившись з В. Набоковим, став одним із перших дослідників його творчості.

Пр.: Силуэты русских писателей. Вып. 1–3. Москва, 1906–10; Т. 1–3. Берлин, 1923; Москва, 1994; Пушкин. Москва, 1908; 1916; Этюды о западных писателях. Москва, 1910; Отдельные страницы. Москва, 1910–11; Слова о словах. Петроград, 1916; Лев Толстой. Москва, 1920; Похвала праздности. Москва, 1922; Поэты и поэтессы. Москва, 1922.

О. С. Іщенко

Стаття оновлена: 2008