Андреєв Євген Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Андреєв Євген Васильович

АНДРЕ́ЄВ Євген Васильович (23. 12. 1920, с. Соколово, нині Моск. обл. – 22. 12. 1988, похов. у смт Пересічна Дергачів. р-ну Харків. обл.) – ветеринарний лікар. Д-р вет. н. (1971). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Моск. військ.-вет. академію (1942). Працював вет. лікарем у Харків. обл. (1947–51); від 1951 – в Укр. ін-ті наук. та практ. ветеринарії (Харків, з перервою): від 1970 – зав. лаб. вірусології; 1964–68 – зав. лаб. ВНДІ з вивчення ящуру (м. Владимир, РФ). Вивчав етіологію, епізоотологію, проблеми профілактики вірус. респіраторних, шлунк.-кишк. і генітал. хвороб великої рогатої худоби (інфекц. ринотрахеїт, вірусна діарея, рота- та коронавірусна інфекції). Розробляв і вдосконалював засоби специфіч. профілактики класич. чуми свиней; запропонував сапонінову ГОА-формолвакцину з лапінізованого вірусу ящуру А22.

Пр.: Тканевая вакцина против чумы свиней // Науч. тр. Укр. НИИ эксперим. ветеринарии. К., 1953. Т. 20 (співавт.); Протиящурні заходи на Україні // Тваринництво України. 1964. № 1; Противоящурные вакцини, применяемые в ветеринарной практике. Москва, 1968 (співавт.); Интерферон и поствакцинальный иммунитет // Ветеринария. 1973. № 9 (співавт.); Інфекційний ринотрахеїт – пустульозний вульвовагініт. К., 1975 (співавт.).

Літ.: Стеценко В. І. Андрєєв Євген Васильович (1920–1988) // Вчені у галузі вет. медицини. Кн. 6. К., 2001.

В. І. Стеценко

Стаття оновлена: 2008