Крути - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Крути

КРУ́ТИ – проміжна станція Південно-Західної залізниці на лінії Бахмач–Ніжин. Знаходиться побл. с. Пам’ятне Борзнян. р-ну, за 3 км від однойм. села Ніжин. р-ну (оби­два – Черніг. обл.) та за 146 км від Києва. Ст. К. відкрито 1868. У 1-й пол. 1890-х рр. вона стала вузловою: 1891 прокладено лінію до Чернігова, 1894 – до ст. Іч­ня (нині Черніг. обл.). Від 1920-х рр. – проміжна (залізничні колії прокладено до Чернігова та Прилук з Ніжина, а від К. розібрано). 16(29) січня 1918 тут відбувся бій загону юнкерів 1-ї Київ. юнац. школи ім. Б. Хмельницького (4 сотні по 150 юнкерів, 20 стар­шин, 18 кулеметів; ком-р – сот­ник А. Гончаренко) та 1-ї сотні новоствор. студент. куреня (115–130 добровольців – студентів Укр. нац. ун-ту, Київ. ун-ту, гімна­зистів старших класів; ком-р – сотник Омельченко) з більшов. військами (6 тис. червоногвардійців і матросів), які наступали на Київ. Не зважаючи на нерівність сил, укр. стороні вдалося відбити кілька атак (наступ розпочався бл. 9-ї год. ранку, бій тривав понад 5 год.).

Через небезпеку оточення А. Гончаренко наказав відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Юнкери відступали під прикриттям насипу, а у студент. сотні спереду та по­заду була відкрита місцевість. З цієї причини сотник Омельченко вирішив спочатку багнет. атакою відбити супротивника. Оскільки студентам протистояли профес. вояки, сотня зазнала знач. втрат. Одна із чот студент. сотні потрапила в полон – відступаючи, вона втратила у сутінках орієнтир і вийшла на станцію, вже зайняту більшовиками. Втрати українців склали бл. 300 вбитих, поранених і полонених (27 юнаків розстріляно). Командування Армії УНР розуміло стратег. важливість оборони бахмац. напряму, однак унаслідок різних причин не змогло надіслати підкріплення. Зокрема у цей час побл. залізнич. ст. Бобрик (нині Шевченко­ве Бровар. р-ну Київ. обл.) зна­ходився Гайдамац. кіш Слобід. України під кер-вом С. Петлюри, однак він, отримавши звістку про повстання на з-ді «Арсенал» (16–22 січня (29 січня – 4 лютого) 1918) – зброй. виступ, організований Київ. ком-том більшов. партії проти УЦР,– вирушив у Київ. 5 березня 1918 Військ. мін-вом УНР утвор. комі­сію для з’ясування обставин бою під К. До її складу уві­йшов чл. УЦР О. Шульгин, який втратив у цьому бою брата В. Шульгина. Че­рез 2 тижні тіла 28-ми студентів перевезли до Києва та перепоховали на Аскольдовій могилі. На похороні М. Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерів. боротьбі, героями. Того ж року П. Тичина написав вірш «Пам’яті тридцяти».

До теми бою під К. також зверталися ін. пись­менники, зокрема Б.-І. Антонич, С. Гординський, О. Лятуринсь­ка, Є. Маланюк, О. Степаненко. Значну кількість картин, гравюр, плакатів створили художники, які мешкали на еміграції. Водночас за межами СРСР вийшло безліч розвідок, які стосувалися бою під К. Рад. історики здійснювали неправдиве висвітлен­ня цих подій. Справжню славу захисникам К. в Україні повернуто після здобуття нею незалежності. 1998 побл. станції вста­новлено пам’ят. знак, 2006 – меморіал «Пам’яті Героїв Крут», 2008 відкрито музей. Також насипано символічну могилу. Кіль­ка учасників бою були похов. й на тер. с. Крути.

Донині збереглася одна з могил. Село Крути, від якого отримала назву станція, засн. у 1-й пол. 16 ст., Па­м’ятне (підпорядк. Печів. сільс. раді) – як пристанц. с-ще (тривалий час також називалося Крути) водночас із прокладенням залізниці. За переписом насел. 2001, у Крутах (пл. 3,39 км2 ) нараховувалося 1330, у Пам’ят­ному – 401 особа. Крутів. сільс. раді підпорядк. села Бакланове, Діброви, Поляна. Жит. Крут брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1866 там було 113 дворів, мешкало 940 осіб, 1897 – відповідно 245 і 1710. Більшов. владу вста­новлено остаточно 1920. Під час голодомору 1932–33 померло понад 40 осіб. Від вересня 1941 до вересня 1943 – під нім.-фа­шист. окупацією. На фронтах 2-ї світ. війни воювали 739 жит., із них 421 загинув. Нині у Крутах функціонує селекційно-дослідна станція «Маяк» Ін-ту овочівництва та баштанництва НААНУ. Є заг.-осв. школа, дитсадок; Бу­динок культури, б-ка; дільнична лікарня. Діє церква архангела Михаїла.

Літ.: Єфремов С. Дорогою ціною // Нова рада. 1918, 20 берез.; Пам’яті юна­ків-героїв, замордованих під Крутами // Вісн. політики, літ-ри й життя. Відень, 1918; Дорошенко Д. Пам’яти тих, що полягли під Крутами // Давній Р. Про Січових Стрільців. Відень, 1921; Зленко П. Крути: Бібліогр. покажч. // Гуртуймося. 1933. Ч. 10; Зарицький В. Крутян­ська подія. Чикаґо, 1972; 2001; Лукасевич Л. Світ­лій пам’яті товаришів по зброї, що загинули в бою під Крутами 29.1.1918 р. Нью-Йорк, 1982; Правдюк О. Крути в літературі і фольклорі (До 75-річчя подвигу Київського студент­ського куреня Січових Стрільців) // НТЕ. 1993. № 1; Герої Крут: Лицарський подвиг юних українців 29 січня 1918 р.: Спогади, статті, відгуки, оцінки. Дрогобич, 1995; Божко О. Крути в документальних свідченнях // КС. 1996. № 2–3; Тинченко Я. Перша укра­їнсько-більшо­вицька війна (грудень 1917 – березень 1918). К.; Л., 1996; Бій відлунав…: На відзначення 89-ї роковини трагедії під Крутами. Чг., 2006; Меморіал Пам’яті Героїв Крут. [Чг.], 2009; Крути. Січень 1918 року: Док., мат., дослідж., кіносце­нарій. К., 2010; Бій під Крутами в націо­нальній пам’яті: Зб. док. і мат. К., 2013.

А. І. Шушківський

Стаття оновлена: 2014