КРУШЕЛЬНИ́ЦЬКИЙ Тарас Антонович (псевд. — Чача; 14. 03. 1909, м. Коломия, нині Івано-Фр. обл. — 15, за ін. даними — 17. 12. 1934, Київ) — письмен­ник, пере­кладач. Син Антона та Марії, брат Володимири, Івана, Богдана, батько Марії Крушель­ницьких. Навч. у гімназіях у Родауні (перед­містя Відня) та Рогатині (нині Івано-Фр. обл.), від 1927 — на факультеті германістики Львів. університету і водночас у Вищому муз. ін­ституті (кл. скрипки Й. Москвичіва). 1928 став чл. ОУН, брав участь у сутичках з польс. поліцією під час святкува­н­ня 10-річчя проголоше­н­ня ЗУНР. Захоплювався хоровим спів­ом, писав гуморист. оповіда­н­ня і літ.-крит. фейлетони. 1929 разом із групою старших пластунів здійснив мандрів­ку по Волині, про що написав оповідь «На тих водах (хроніка першого водного, мандрівного пластового табору на Волині)». Тоді ж склав слова і музику марш. пісні «Гей-гу, гей-га — таке то в нас життя». 1930 за звинувачен­ням у причетності до терорист. замаху засудж. до 3-х р. увʼяз­не­н­ня. Покара­н­ня від­бував у тюр­мі «Бригідки» у Львові, де ви­вчив франц., англ. та іспан. мови. 1931 сестра Володимира закінчила і опублікувала пере­клад К. істор. драми А. Шніцлера «Зе­лений какаду», який він не завершив через увʼязне­н­ня. Автор сатир. повісті «Будуємо галицький пантеон» (1933), фейлетонів «Видумки і правда з жит­тя Михайла Дуди-Дудницького» про творчість М. Рудницького та «Казка про творчий шлях Добродія А.!» — про О. Назарука (обидва — ж. «Критика», 1933; усі — Львів). Від липня 1934 працював ред. і пере­кладачем у Хар­кові, зокрема пере­клав нім. мовою роман «Нові береги» Г. Коцюби (1934, неопубл.). У ніч з 5 на 6 листопада 1934 заарешт. і разом із братом Іваном вивезений до Києва, де у грудні того ж року за звинуваче­н­ням у під­готовці терорист. актів засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1958.