Беневський Василь Дмитрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Беневський Василь Дмитрович

БЕНЕ́ВСЬКИЙ Василь Дмитрович (Беневский Василий Дмитриевич; 14. 08. 1864, Саратов. губ., Росія – 28. 11. 1930, м. Ставрополь, РФ) – російський композитор, педагог. Освіту отримав у Камишин. духов. уч-щі (нині Волгогр. обл., РФ) й Астрахан. семінарії (Росія) 1881–87. Самотужки вивчивши муз. композицію, вчителював, працював реґентом. Від 1890 – на Ставропіллі: у єпарх. уч-щі, духов. семінарії (до 1898), г-зіях (1898–1906), учит. семінарії та ін-ті (1906–29), водночас в муз. технікумі (1923–29). Від 1899 співпрацював із Хором любителів, готував спільні вистави з Гуртком любителів красних мист-в. Ідея Б. запровадити у школі рухливі ігри зі співами мала сусп. підтримку; популяр. були його опери для школярів. Твори Б. – у репертуарі Київ. духов. академії, їх виконували об’єднані хори під кер-вом О. Кошиця на ювіл. концертах 1912–14. Товаришував і співпрацював з К. Хетагуровим та О. Кошицем. Серед учнів – К. Пігров.

Тв.: опери – «Червоненька квіточка» (1906), «Снігова королева» (1924, незаверш.); хори – 5 жін. з фортепіано (1891), «Пам’ятник» та «Ювілейна пісня» (обидва – сл. Я. Полонського, 1899, до пушкін. ювілею), 7 двоголосих (1904), 15 двоголосих а капела (1906), 5 чол. а капела (1912); балада «Варяг» (сл. Я. Рєпнінського, 1904); кантата «1812 рік» для оркестру, мішаного хору та фортепіано (сл. нар., 1912).

Літ.: Лисицин М. Беневский // Музыка и пение. 1899. № 6; Кошиць О. Спогади. К., 1995; Його ж. Листи до друга (1904–1931). К., 1998.

Л. О. Пархоменко

Стаття оновлена: 2008