Бєлопольський Яків Борисович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бєлопольський Яків Борисович

БЄЛОПО́ЛЬСЬКИЙ Яків Борисович (23. 04(06. 05). 1916, Київ – 06. 05. 1993, Москва) – архітектор. Нар. арх. СРСР (1988). Дійс. чл. АМ СРСР (1983). Держ. нагороди СРСР. Закін. Моск. архіт. ін-т (1937), де від 1955 й викладав: від 1973 – проф. Брав участь в реконструкції та містобуд. розвитку Москви. Один з провідних авторів комплекс. забудови р-ну Великого Пд. Зх. (1952–66), Фрунзен. набережної (1953–67), ансамблю Жовтн. площі. Очолював автор. колективи низки унікал. споруд, зокрема цирку на проспекті В. Вернадського (1964–71), наук. комплексу на вул. Профсоюзна та П. Красікова (1966–78), Палацу молоді та Комсомольському проспекті (1972–87), багатофункціонал. комплексу «Парк-Плейс» (1992; Держ. премія РФ, 1994, посмертно), працював над проектом Палацу Рад (1937–46). Спільно з Є. Вучетичем та ін. створив мемор. ансамблі – пам’ятники рад. воїну-визволителю у Трептов-парку в Берліні (1946–49; Сталін. премія, 1950) та героям Сталінгр. битви на Мамаєвому кургані у Волгограді (РФ, 1963–67; Ленін. премія, 1970).

Літ.: Есаулов Г. В., Кананин Р. Г. Яков Борисович Белопольский // Арх-ра и строительство Москвы. 2006. № 5.

В. І. Тимофієнко

Стаття оновлена: 2008