Бєлякова Юлія Олександрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бєлякова Юлія Олександрівна

БЄЛЯКО́ВА Юлія Олександрівна (01. 01. 1916, ст. Лозова, нині місто Харків. обл. – 09. 02. 2001, Київ) – мистецтвознавець, музично-громадська діячка, співачка (ліричне сопрано). Дружина Георгія, мати Олени Таранченків. Засл. працівник культури УРСР (1967). Закін. Харків. муз.-драм. ін-т (1936), Київ. ін-т театр. мист-ва (1967). У 1936–37 – муз. ред. та солістка Ком-ту радіомовлення у Тирасполі. Від 1937 – у Києві: 1937–39 – солістка «Жінхорансу»; 1939–41 та 1944–50 – ред. муз. мовлення Укр. радіокомітету; 1950–58 – дир. Центр. будинку нар. творчості. 1958 організувала і відтоді очолювала спец. ред. з питань культ.-осв. літ-ри у Держполітвидаві України; 1958–74 – зав. ред. літ-ри для худож. самодіяльності у вид-ві «Мист-во». З її ініціативи вперше виконано за рукописами й записано до золотого фонду Укр. радіо цикл «Музична лисенкіана», твори К. Стеценка, М. Леонтовича; започатковано цикли радіопередач, присвяч. пісен. творчості в Україні, видат. укр. солістам і колективам. Сприяла виданню нотно-муз., метод. літ-ри, репертуар. збірників із багатьох галузей муз.-театр., літ.-поет., виконав. мист-в. 1975–87 створила й очолила Мемор. будинок-музей М. Лисенка у Києві.

О. Г. Таранченко

Стаття оновлена: 2008