Крутова-Шестак Надія Петрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Крутова-Шестак Надія Петрівна

КРУ́ТОВА-ШЕСТА́К Надія Петрівна (21. 04. 1962, м. Копєйськ Челябін. обл., РФ) – естрадна співачка, педагог. Дру­жина В. Крутова. Нар. арт. Украї­ни (1998). Орден княгині Ольги 3-го ступ. (2000). Міжнар. премія ім. В. Винниченка (2001). Лауреатка низки конкурсів та фестивалів, зокрема Респ. конкурсу арт. естради (Хмельницький, 1986), Всесоюз. конкурсу виконавців країн соціаліст. Спів­дружності (м. Ялта, нині АР Крим, 1988), Міжнар. конкурсу профес. вокалістів (Вільнюс, 1993). Закін. Київ. ін-т культури (1983, ди­­ригент.-хор. відділ.; кл. С. Павлюченка), Держ. муз.-пед. ін-т ім. Гнесіних (Москва, 1991; кл. О. Градського). 1983–93 – солістка Укрконцерту (вокал.-інструм. ансамбль «Мрія», творчі колективи М. Гнатюка, В. Сафонова, М. Мозгового); 1993–2000 – ред. та ведуча Нац. телекомпанії України, зокрема була авторкою передачі «Із осо­бистого життя артистів» (усі – Київ). Авторка і ведуча програми «Співуча Україна» на рос. радіо в Москві (2001). У репертуарі – програми: «На щастя, на долю», «Зустрічаймо любов», «З вами назавжди», «Тільки справ­жня любов», «Я починаю все спочатку», «Сину, Ангеле мій», «Наречена у дитинстві Надією», «Про найдорожче», «Віри, Любові». Серед найвідоміших пісень – «Сину, Ангеле мій» (сл. власні, музика В. Спасова), «Ми­­нає день, минає ніч» (сл. Ю. Риб­чинського), «Горицвіт» (сл. А. Дра­гомирецького; обидві – музика М. Мозгового), «Я починаю все спочатку» (сл. В. Крищенка, музика Г. Татарченка), «На водопа­ді» (сл. В. Гостюка, музика О. Гав­­риша), «Мамо, тобі низесенько вклонюсь» (сл. В. Крищенка, му­­зика Я. Борути), «Чоловічий вогонь» (сл. С. Галябарди, музика А. Святогорова), «Черемшина» (сл. М. Юрійчука, музика В. Михайлюка). Записала аудіоальбоми: «Я починаю все спочатку» (1998), «Сину, Ангеле мій» (1999), «Волошка», «Я пишаюся тобою, батько!», «Наречена у дитинстві Надією» (усі – 2000), «Ностальгія» (2001). Гастролі у країнах СНД, Литві, Ізраїлі. К.-Ш. – голова пісен. журі Всеукр. благодій. фестивалю мист-в «Майбутнє України – діти» Міжнар. доброчин. фонду «Українська хата» (Київ, 2000–06).

Літ.: Рудаков М. В добро і любов треба вірити // Уряд. кур’єр. 1997, 4 лют.; Його ж. Н. Шестак – жіночий символ України // Поділ і ми. 2000. № 2.

М. І. Рудаков

Статтю оновлено: 2014