Бітус Іван Леонтійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бітус Іван Леонтійович

БІ́ТУС Іван Леонтійович (04. 05. 1917, с. Угодин, нині Мінської обл. – 19. 01. 2003, Київ) – контрабасист, майстер струнно-смичкових інструментів. Навч. в Одес. муз. уч-щі, Львів. муз. уч-щі й консерваторії (1939 і після 2-ї світ. війни; кл. контрабаса). Учень відомого скрипк. майстра Л. Добрянського. Працював викл. Львів. муз. уч-ща й арт. симф. оркестру Львів. філармонії. Від 1955 – у Києві: арт. Естрадно-симф. оркестру й оркестру Театру оперети. Реставрував муз. інструменти та виготовляв смички, цим здобув визнання в СРСР та за кордоном. Держ. музею театр. і муз. мист-ва передав 3 цінні скрипки (одна з них зроблена Л. Добрянським), Музею нар. арх-ри та побуту України – старовинну кобзу О. Корнієвського, італ. гітару 18 ст., 2 скрипки Т. Підгорного, Музею історії Києва – інструменти серед. 19 ст. (флейта, кларнет), а також корнет, альт, скрипку та арфу 18 ст., виготовл. у Парижі.

Літ.: Кирилов К. І оживає скрипка… // Веч. Київ. 1984, 25 серп.; Білоусов А. Уроки майстра. Пам’яті Івана Леонтійовича Бітуса // УМГ. 2003, січ.–берез.

О. В. Шевчук

Стаття оновлена: 2008