Бородавкін Олександр Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бородавкін Олександр Павлович

БОРОДА́ВКІН Олександр Павлович (06. 10. 1919, с. Катаржине Тираспол. пов. Херсон. губ., нині с. Червонознам’янка Іванів. р-ну Одес. обл. – 21. 05. 1996, м. Барнаул, РФ) – історик. Д-р істор. н. (1972). Засл. діяч н. РРФСР (1980). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Одес. ун-т (1941). У 1943–46 – декан істор.-філол. ф-ту, заст. дир. із навч. і наук. роботи Краснояр. пед. ін-ту; від 1946 – у Томському ун-ті (обидва – РФ): 1963–65 – декан істор.-філол. ф-ту, 1968–73 – зав. проблем. н.-д. лаб. історії, археології та етнографії Сибіру; 1973–84 – зав. каф. історії СРСР, водночас 1973–76 – проректор з навч. і наук. роботи, 1984–89 – зав. каф. дорев. вітчизн. історії, від 1990 – проф.-консультант Алтай. ун-ту (м. Барнаул). Досліджував проблеми археології, історії, економіки Сибіру.

Пр.: Об особенностях развитя капитализма в Сибири (1861 – сер. 90-х гг. ХІХ в.) // Тр. Томского ун-та. 1965. Т. 158 (співавт.); Реформа 1861 г. на Алтае. Томск, 1972; Реформа 1861 г. и Сибирь // Крестьянство Сибири в эпоху капитализма. Новосибирск, 1983 (співавт.); Падение крепостного права на Алтае // Очерки истории Алтай. края. Барнаул, 1987 (співавт.).

С. Ф. Фоміних

Стаття оновлена: 2008