Вілєсов Геннадій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вілєсов Геннадій Іванович

ВІЛЄ́СОВ Геннадій Іванович (16. 02. 1909, с. Юсьва, нині Перм. обл., РФ – 17. 05. 1999, Київ) – хімік-технолог, промисловець. Канд. тех. н. (1963). Держ. нагороди СРСР. Орден «За заслуги» 3-го ступ. (1999). Закін. Урал. індустр. технікум (1929; м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ), навч. на курсах у Моск. хім.-технол. ін-ті (1930–31). Від 1929 працював на підпр-вах хім. пром-сті, очолював Кемеров. хім. комбінат, Губахін. хім. з-д (Перм. обл., обидва – РФ), Горлів. азотно-туковий з-д (1944–46; нині ВАТ «Концерн “Стирол”», Донец. обл.), Лисичан. хім. комбінат (1946–57; нині Сіверськодонец. ВО «Азот», Луган. обл.). 1957–60 – нач. упр. хім. пром-сті Ворошиловгр. раднаргоспу, 1963–65 – заст. голови Укр. раднаргоспу, 1965–70 – міністр хім. пром-сті УРСР. 1970–73 – заст. дир. міжнар. орг-ції «Інтерхім» (м. Галле, Німеччина), від 1975 – наук. консультант Президії НАНУ, заст. дир. наук.-інж. центру «АКСО» Ін-ту біоорган. хімії і нафтохімії НАНУ (Київ). Керував відновленням і введенням у дію Горлів. азотно-тукового з-ду, створенням енергет. і ремонт. бази, соц. сфери, буд-вом технол. цехів Лисичан. хім. комбінату. Наук. дослідж. стосуються технології вироб-ва капролактама, важкої води, синтет. бензину, аміаку, екол. безпеч. агрохімікатів. Автор кн. «Сохранение здоровья и работоспособности до 90 лет (из личного опыта)» (К., 1999).

О. Є. Давидова

Стаття оновлена: 2008