Кручених Олексій Єлисейович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кручених Олексій Єлисейович

КРУЧЕ́НИХ Олексій Єлисейович (псевд. – Кру­чёных Александр; 09(21). 02. 1886, с. Олівське, нині Музиківка Білозер. р-ну Херсон. обл. – 17. 06. 1968, Москва) – поет-фу­турист. Від 1892 – у Херсоні. За­кін. Хер­сон. гірн. (1902) та Одес. худож­нє (1906) уч-ща. Від­так працював учителем малювання. Від 1907 – у Москві, за­ймався живописом і літографією, згодом віддав перевагу поет. мист-ву. Писав рос. мовою. Дебютував 1909 оповіданням «Кровавые лю­ди» у херсон. г. «Родной край». Автор зб. «Старинная любовь» (1912), «Полуживой», «Пустын­ни­ки» (усі – Москва), «Возропщем» (С.-Пе­тер­бург; усі – 1913), «Все­ленская война Ъ» (Петроград, 1916). Спільно з В. Хлєбніковим напи­сав і видав поему «Игра в аду» (1912), програмну деклара­цію кубофутуристів «Слово как таковое» (1913), зб. «Мирсконца» (1912; усі – Москва), «Бух ле­синый» (1913), «Тэ ли лэ» (1914; обидві – С.-Петербург). Разом із Д. Бурлюком, В. Маяковсь­ким і В. Хлєбніковим видав альманах «Пощечина общественному вкусу» (1912) та однойм. футурист. маніфест; друкувався у зб. «Дохлая луна» (1913), «Молоко кобылиц» (1914; усі – Москва), «Рыкающий Парнас» (С.-Петербург, 1914).

Виступав 1913–14 на літ. диспутах у Мос­кві й С.-Петербурзі, обстоював право митця на вільне мислення й експериментування, утверджу­вав ідею свободи і розвитку сло­ва, практику «фонет. письма». У кн. «Замауль» (1920), «Декларация заумного языка» (1921; обидві – Баку), «Заумь» (Мос­ква, 1921) сформулював концепцію «зауму» – склад. коду мислення, засн. на індивід.-асоціат. особливостях митця; називав себе фундатором нової літ. школи – «заумників». Власну теорію виклав у кн. «Черт и речетворцы» (С.-Петербург, 1913), «Тайные пороки академиков» (1916), «Ма­лахолия в капоте» (1918), «Сдви­гология русского стиха» (1922), «Фактура слова», «Апокалипсис в русской литературе» (обидві – 1923; усі – Москва). Від 1922 – чл. групи «Лівий фронт мистецтва», друкувався в її ж. «ЛЕФ». У зб. «Ирониада» (Москва, 1930) продемонстрував віршування у ритмі джазу. Від 1930 займався колекціонуванням, бібліофільством, виданням літ. спадщини В. Хлєбнікова та В. Маяковсь­кого.

Літ.: Шкловский В. О поезии и заум­ном языке. Петроград, 1919; Жив Кру­ченых. Москва, 1925; Молдавский Д. Алексей Крученых // Нева. 1986. № 11; Харджиев Н. Полемичное имя // Памир. 1987. № 2; Лившиц Б. Полутора­глазый стрелец. Москва, 1991.

П. Я. Хоменський

Статтю оновлено: 2014