ГІ́РКА Ігор Олександрович (29. 04. 1962, Харків) — фахівець у галузі фізики плазми. Брат В. Гірки. Доктор фізико-математичних наук (2004), професор (2007), член-кореспондент НАНУ (2018). Заслужений діяч науки і техніки України (2020). Премія імені К. Синельникова НАНУ (2010). Закінчив Харківський університет (1985), де від­тоді й працює: 1992–2002 — за­ступник декана, 2005–19 — декан фізико-технічного факультету, 2002–05 — проректор з на­вчально-виховної роботи, 2006–12 — директор Ін­ституту високих технологій, від 2020 — директор на­вчально-наукового ін­ституту «Фізико-технічний факультет», водночас 1997–99, 2006–12 — завідувач кафедри загальної та прикладної фізики, 2012–16 — завідувач, від 2016 — професор кафедри прикладної фізики та фізики плазми. Автор фундаментальних праць з електродинаміки тривимірно неоднорідної плазми, плазмової електроніки, високочастотного на­гріва­н­ня плазми в пастках керованого термо­ядерного синтезу, тонкої структури альфвенівського резонансу. Дослідив вплив гвинтової неоднорідності й гофрува­н­ня плазми пасток магнітного термо­ядерного синтезу на власні частоти та власні моди магніто­гідродинамічних хвиль, а також на альфвенівське на­гріва­н­ня плазми; пояснив зро­ста­н­ня альфвенівського на­гріва­н­ня у випадку максимуму на радіальному профілі густини порівняно з випадком лінійного профілю. Роз­винув теорію пошире­н­ня та пучкового збудже­н­ня азимутальних поверх­невих хвиль з урахува­н­ням числен­них особливостей реальних хвилеводів: по­здовжнього електричного струму, від­мін­ності пере­різу плазми від круга, неоднорідності густини плазми та зовнішнього сталого магнітного поля. Автор низки статей в ЕСУ.