КРУЧКЕ́ВИЧ Броніслав-Ігнацій (Kruczkie­wicz Bronisław Ignacy; 29. 05. 1849, с. Пусткове, нині Під­карпатського воєводства, Польща — 27. 02. 1918, Львів) — польський мово­знавець. Доктор філософії (1872). Член-кореспондент Краківської Академії мистецтв (1902). Закінчив Яґел­лонський університет у Кракові (1872). Стажу­вався у Відні та Ляйпцизі (1876–77). Учителював (1872–76); від 1879 — приват-доцент, від 1888 — над­звичайний, від 1890 — звичайний професор кафедри класичної філології, водночас 1893–94 — декан, 1894 — проде­кан філософського факультету, 1900–01 — ректор, 1902–03 — проректор Львівського університету. Наукові дослідже­н­ня: римської, польсько-латинської література та література польського гума­нізму, італ. та латинської діалекти. Оп­ра­цював критичне ви­да­н­ня Павла з Кросна, Яна з Вісліци. Наукові пра­ці друкував у часописах «Zeits­chrift für deutschen Österreichi­s­chen Gymnasien», «Weiner Stu­dien», «Rozprawy Wydzialu Filolo­gicz­nego Akademii umiejętności». Редактор «Słownika łacińsko-polskiego do użytku szkół średnich» (Kraków, 1907; Warszawa, 1925). Голова Філологічного товариства у Львові (1902).