Давній Галич Національний історико-культурний заповідник - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Давній Галич Національний історико-культурний заповідник

«ДА́ВНІЙ ГА́ЛИЧ» Національний історико-культурний заповідник Засн. 1994 у Галиц. р-ні Івано-Фр. обл. на базі комплексу пам’яток історії та арх-ри стольного міста галиц. і галицько-волин. князів 12–13 ст. з метою збереження та відновлення істор.-культур. і природ. середовища давнього Галича; проведення н.-д. робіт з вивчення історії давнього Галича і Галицько-Волин. князівства, їх пам’яток історії, культури та природи; популяризації істор., екол. знань; надання метод. допомоги культ.-осв. і н.-д. закладам. Підпорядк. Мін-ву культури і туризму України. У його структурі – ген. дирекція; відділи: охорони культур. спадщини, охорони природи заповід. ландшафтів, фондів, археології, істор., наук.-освіт., худож.-реставрац., інформ.-видавн., фінансово-екон., інж.-вироб., госп.; музеї: історії давнього Галича, нар. арх-ри та побуту Прикарпаття (обидва – с. Крилос), караїм. історії та культури (м. Галич), наук.-метод. б-ка. Поряд з об’єктами, які використовують за прямим призначенням (храм св. Пантелеймона 12 ст. у с. Шевченкове, церква Різдва Христового 13–17 ст. у м. Галич, Успен. церква 16 ст. у с. Крилос, костел кармелітів 17 ст. у смт Більшівці), тут знаходяться фундаменти 14-ти літопис. церков 12–13 ст., залишки кафедрал. Успен. собору 12 ст. з місцем поховання князя Ярослава Осмомисла, літописна «Галичина могила», фрагменти Галиц. замку (9, 14, 17 ст.), 118 пам’яток археології, 4 історико-ландшафтні заповідні зони. В експозиціях Музею історії давнього Галича (засн. 1960 як філія Івано-Фр. краєзнав. музею) представлений широкий спектр експонатів, отриманих у результаті археол. дослідж. давньогалиц. городища та його околиць: кам’яна антропоморфна стела, виявлена на правому березі Дністра в урочищі Гробиська, яка належить до ямної культури (3 тис. р. до н. е.) і є першою знахідкою, що свідчить про проникнення племен цієї культури на Верхній Дністер; Межигорец. скарб бронз. доби (бойова сокира та золоті підвіски); пам’ятки липиц. і черняхів. культур – римські монети, посуд, фібули та ін. Пам’ятки 6–7 ст. н. е., коли Прикарпаття заселяли сх.-слов’ян. племена, представлені амфорами для зберігання зерна, заліз. виробами, прикрасами; княжа доба (12–13 ст.) – виробами ремісників, ювелірів, зброєю, керамікою. У фондах зберігається колекція фрагментів білокам’яних храмів 12–13 ст.: орнаментов. керам. плитки, кам’яні саркофаги, фрагменти фрескового розпису. На тер. Музею нар. арх-ри та побуту Прикарпаття (засн. 1979, пл. – 6,9 га) представлені пам’ятки арх-ри 4-х етногр. регіонів Івано-Фр. обл.: Покуття, Гуцульщини, Бойківщини та Опілля. Серед них – зрубні хата поч. 19 ст. і стодола кін. 19 ст. із с. Вікторів Галиц. р-ну, олійня поч. 19 ст. із с. Олеша Тлумац. р-ну, бойків. хата 1878 р. із с. Поляниця Долин. р-ну, дерев’яна церква кін. 19 ст. (відреставрована у 40-х рр. 20 ст.) із с. Поплавники Галиц. р-ну. В інтер’єрах пам’яток, в умовах, наближених до природ., представлені предмети побуту, знаряддя вироб-ва, одяг тощо. Кожна з етногр. зон розпланована у мікрорельєфі місцевості, опоряджена малими архіт. формами. У Музеї караїм. історії та культури зібрані культові й обрядові речі галиц. караїмів: реліг. книги 16–17 ст., інвентар храму-кенаси, молитов. шарф і печатка газана – караїм. священнослужителя, згорток Тори, бронз. семисвічники (менори), побут. речі. Співроб. заповідника організували й провели низку наук. конф. і круглих столів, зокрема у Торонто – «Галичу 1100» (1996), у м. Галич – «Витоки нашої писемності» (1997), «Галич і Галицька земля в державотворчих процесах України» (1998), «Князь і король Данило: проблеми історії, суспільства, держави і церкви» (2001), «Караїми Галича: історія та культура» (2002), «Дослідники Галицької землі» (2005), «Успенський собор Галича. Минуле і сучасність» (2005–06).

Літ.: Дідух В. Галич: Літ.-мист. вид. Л., 2004; Береговський О. Національний заповідник «Давній Галич» // Музеї України. 2005. № 4.

В. М. Дідух

Стаття оновлена: 2007