Дагджи Дженгіз - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дагджи Дженгіз

ДАГДЖИ́ Дженгіз (09. 03. 1920, с. Гурзуф, нині смт Ялтин. міськради АР Крим – 22. 09. 2011, Лондон, похов. у смт Краснокам’янка Ялтин. міськради, АР Крим) – кримсько-татарський письменник. Під час навч. у Крим. пед. ін-ті (Сімферополь, 1938–40) працював кор., друкував кримськотатар. мовою вірші, нариси тощо. 1941 потрапив до нім. полону. Від 1946 мешкав у Лондоні. Перший роман «Къоркъунч йыллар» («Страшні роки») почав писати під час війни кримськотатар. мовою, однак видав у влас. перекл. турец. мовою – «Korkunç Yıllar» (1956). Відтоді всі твори написав сучас. турец. мовою. Осн. тематика творчості – довоєн. Крим, війна, життя в еміграції. Крим. період життя відображено у 5-ти книгах спогадів-щоденників «Yansılar» («Відображення», 1988–93; у перекл. рос. мовою – уривки в г. «Голос Крыма», 1994, № 10–12; 1998, № 10, 40; ж. «Брега Тавриды», 1999, № 1–2) та романі «Hatıralarda Cengiz Dağcı» (кримськотатар. перекл. – «Хатыраларда Джынгъыз Дагъджы», Сф., 2000; рос. перекл. – «Дженгиз Дагджи в воспоминаниях. Пером самого писателя», Сф., 2003). Низку творів Д. рос. мовою переклала А. Емірова, кримськотатар. – Ю. Кандимов.

Тв.: Yurdunu Kaybeden Adam (Людина, котра втратила батьківщину). 1957; Onlar da isandı (Вони теж були людьми). 1958; Ölüm ve Korku Günleri (Дні смерті і страху). 1962; Genç Temuçin (Юний Темучин). 1969; Badem Dalına Asılı Bebekler (Ляльки, що висять на гілці мигдалю). 1970; Üşüyen Sokak (Вулиця, що мерзне). 1972; Anneme mektuplar (Листи до матері). 1988; Benim Kibi Biri (Один із тих, як я). 1988; Biz Beraber Geçtik Bu Yolu (Ми разом пройшли цей шлях). 1996; Regina. 1998 (усі – Стамбул).

Літ.: Кандым Ю. Джынгъыз Дагджы // Хатыраларда Джынгъыз Дагъджы. Сф., 2000; Эмирова А. М. Феномен Дженгиза Дагджи // Эмирова А. М. Крым – любовь и боль моя. Сф., 2000; Її ж. На перекрестье культур Востока и Запада: феномен Дженгиза Дагджи // Рус. словесность в мировом культурном контексте: Мат. междунар. конгресса (Москва, 14–19. 12. 2004). Москва, 2005; Деятели крымскотатарской культуры; Къуртнезир.

А. М. Емірова

Стаття оновлена: 2016