Кратко Бернард Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кратко Бернард Михайлович

КРАТКО́ Бернард Михайлович (справж. – Арон-бер Шимон; 17(29). 01. 1884, Варшава – 01. 08. 1960, Київ) – скульптор і педагог. Чоловік Ж. Діндо. Навч. у Варшав. школі крас. мист-в (1901–06; викл. К. Дуніковський). 1916 переїхав до Петрограда (нині С.-Пе­тербург), де працював на ф-ці худож. лиття. Від 1918 – в Україні. Викладав у Харків. (1920–25) та Київ. (1925–35) худож. ін-тах. Заарешт. 7 груд­ня 1937, звинувач. у зв’язках із М. Бойчуком, засудж. до заслан­ня на невизнач. термін, висланий до Серед. Азії. Місц. влада м. Чарджоу (Туркменістан) кате­горично заборонила К. займатися мист-вом. Працював штукатуром на буд-ві, організував для робітн. молоді студію рисунка й живопису, налагодив ви­­готовлення малої скульптури для місц. потреб. Улітку 1945 К. дозволено повернутися в Україну. Жив у Києві, 1948–53 – на Донбасі. Працював у навч.-вироб. майстернях при Київ. худож. ін-ті. Створював погруддя, портрети, композиції, пам’ятники. Разом із дружиною прикрасив портал бу­­динку селян. санаторію в Одесі. На його могилі встановлено погруддя, виконане Ж. Дін­до. Ок­ремі роботи зберігаються в НХМ (Київ). Серед учнів – П. Гевеке, Л. Івковська, О. Ковальов, Г. Мо­­розова, Г. Петрашевич, А. Писаренко, Я. Ражба, В. Федченко, Б. Фрідкін, А. Футерман.

Тв.: фонтан «Пори року» (Варшава, 1913); погруддя – «Червоноармієць» (1919; 1924), Т. Шевченка, К. Маркса (обидва – 1920, не збережено), Г. Сковороди (1923); композиції – «Біженці» (1920-і рр., 1-а премія Т-ва заохочення мист-ва), «Шахтарі» (1946); портре­ти – «В. Седляр» (1920-і рр.), «М. Зань­ко­вецька» (1928), «П. Волокидін», «М. Бой­­чук» (обидва – 1934), «П. Столярський» (1936); мемор. дошка з барельєфом страчених декабристів (1925, Київ); пам’ятники – Я. Свердлову (м. Єнакієве, нині Донец. обл., 1951), В. Леніну (шахта ім. Челюскінців у м. Сталіно, нині Донецьк, 1953), Ж. Діндо (1955).

Літ.: Холостенко Є. Бернард Кратко. Х., 1933.

І. І. Чуліпа

Статтю оновлено: 2014