Даль Олег Іванович

Визначення і загальна характеристика

ДАЛЬ Олег Іванович (Даль Олег Иванович; 25. 05. 1941, Москва — 03. 03. 1981, Київ) — російський актор. Закін. Театр. училище ім. М. Щепкіна при Малому театрі (Москва, 1963; майстерня М. Ан­ненкова). Працював у театрі «Современ­ник» (Москва, 1963–69 та 1973–76), Ленінгр. театрі ім. Ленін. комсомолу (нині С.-Петербург, 1971–73), Театрі на Малій Брон­ній (Москва, 1976–80) та Малому театрі (1980–81). Водночас — викладач ВДІКу (1980–81). У кіно — від 1962, грав романт. — Солдат («Давня, давня казка», 1970, реж. Н. Кошеверова), офіцер у Петропа­вловці («Зоря принадливого щастя», 1975, реж. В. Мотиль), драм. — Блазень («Король Лір», 1971, реж. Г. Козинцев; усі — «Ленфільм»), комедійні — Баригін-Амурський («Не може бути!», 1975, реж. Л. Гайдай, «Мосфільм»), а також водночас драм., романт. і комедійні — принц Флорізель («Пригоди принца Флорізеля», 1979, реж. Є. Татарський, «Ленфільм») ролі. Імʼя Д. за­звичай повʼязують із втіле­н­ням образів іроніч. героя, «зайвої людини», пред­ставника «втраченого поколі­н­ня». Серед таких ролей — Женя Колишкін («Женя, Женечка і “катюша”», 1967, реж. В. Мотиль), Лаєвський («Погана хороша людина», 1973, реж. Й. Хейфіц), Зілов («Від­пустка у вересні» за пʼєсою «Качине полюва­н­ня» О. Вампілова, 1979, реж. В. Мельников; усі — «Ленфільм»), Сергій («У четвер і більше ніколи», 1978, реж. А. Ефрос, «Мосфільм»). На Одес. кіностудії зі­грав роль Сані у стрічці «Остан­ній тролейбус» (1963, реж. І. Ан­ненський). У Москві ви­дано «Письма» (1991), «Воспоминания. Материалы из архива» (1992), «Дневники. Письма. Воспоминания» (1998) Д. та його кн. «Говорю то, что думаю…» (2001).

Ролі: Генріх («Голий король» за Г.-К. Андерсеном), Кирило («Старша сестра» О. Володіна), Маркіз Брісайль («Сірано де Бержерак» Е. Ро­стана), Васька Пепел («На дні» М. Горького).

В. М. Войтенко

Завантажити статтю