Даник Володимир Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Даник Володимир Олексійович

ДА́НИК Володимир Олексійович (05. 03. 1957, с. Лисянка, нині смт Черкас. обл.) – письменник. Чл. НСПУ (1996). Лауреат 1-го Всеукр. фестивалю гумору (Київ, 1992), міжнар. літ. конкурсу «Гранослов» (1994). Закін. Рязан. радіотех. ін-т (РФ, 1979). Працював відтоді у НДІ «Акорд» (Черкаси); від 1993 – викл. Черкас. технол. ун-ту. Друкується від 1983. Пише укр. та рос. мовами. Автор зб. поезій «Шевченків край у пісні і в серці» (1992), «В звуках я хочу с природой слиться» (1993), «Хай розкаже гітара» (1995), «Квітни, моя Україно», «Черкащина – це серце України» (обидві – 1996), «Там, де сивий Дніпро котить хвилі свої» (1997), «В мого міста – козацьке ім’я» (1999), «Іду вклонитися Тарасу» (2001); гумору та сатири «Гуморески та байки», «Таємна зброя», «Під впливом НЛО», «Як стати молодим» (усі – 1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006); пісень «Ми з Шевченкового краю» (1998; усі – Черкаси); фантаст. оповідань «Дорога до Марса» (К., 1995). У творчості Д. відображає особливості нац. життя, порушує морал.-етичні проблеми. Низку його віршів покладено на музику.

Літ.: Яровий О. Покоління найщасливіших // Дніпро. 1997. № 1–2; Кодак М. Душа під вантажем доби // Там само. № 3–4.

В. М. Лазуренко

Стаття оновлена: 2007