Данилов Віктор Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Данилов Віктор Петрович

ДАНИ́ЛОВ Віктор Петрович (Данилов Виктор Петрович; 04. 03. 1925. м. Орськ, нині Оренбур. обл., РФ – 16. 04. 2004, Москва) – російський історик. Д-р істор. н. (1982, без захисту дис.). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Оренбур. пед. ін-т (РФ, 1950). У 1958–69 – кер. групи з історії рад. селянства, 1987–92 – зав. відділу аграр. історії рад. сусп-ва, від 1992 – кер. групи з історії аграр. перетворень у Росії 20 ст. Ін-ту рос. історії РАН (Москва). На поч. 1960-х рр. монографія Д. з історії колективізації була заборонена органами політ. цензури, а його наук. концепції зазнали ідеол. засудження з боку ЦК КПРС. Кер. спіл. наук. проектів рос. і зх. істориків з підготовки збірників архів. документів та матеріалів про селян. повстан. рух на Тамбовщині у 1919–22, політ. нагляд карально-репресив. органів рад. влади за селом у 1918–22, особливсті згортання НЕПу, колективізацію с. госп-ва у РСФРР і СРСР, Червону армію та її участь у колективізації с. госп-ва, розкуркулення та спецпереселенців у Сибіру, зокрема «Крестьянское восстание в Тамбовской губернии в 1919–1921 годах (“Антоновщина”)» (Тамбов, 1994), «Трагедия советской деревни. Коллективизация и раскулачивание. 1927–1939» (1999), «Советская деревня глазами ВЧК–ГПУ–НКВД. 1918–1939» (2000–03; обидва – Москва). Д. – один із перших рос. дослідників причин і наслідків голоду 1932–33, публікації якого з’явилися 1987. Наприкінці 1980-х рр. намагався заперечити катастроф. соц.-демогр. наслідки голодомору в Україні, його антиукр. спрямування. Співавтор листа рад. істориків 1988 послові СРСР у Канаді та США О. Яковлєву про «вигадки» укр. діаспор. і зх. історіографії щодо голодомору в Україні. Відкидав термін «штуч. голод», полемізував з Р. Конквестом та Дж. Мейсом стосовно їхньої оцінки голоду-геноциду в Україні. У 90-х рр. 20 ст. – на поч. 21 ст. частково переглянув власні концептуал. погляди, визнав голод організов. злочином проти селян (гол. винуватцями вважав Й. Сталіна, Л. Кагановича, В. Молотова), але заперечував його антиукр. характер і політико-правову оцінку як геноциду укр. народу. Визнавав, що Україна зазнала найбільших демогр. втрат від голоду, однак залишався прихильником уніфікації причин і, особливо, наслідків селян. трагедії; виокремлював факти масового голоду на Пн. Кавказі, Поволжі та у Казахстані. Низка праць Д. перекладена англ., франц., япон. та ін. мовами.

Пр.: Создание материально-технических предпосылок коллективизации сельского хозяйства. Москва, 1957; Советская доколхозная деревня: Население, землепользование, хозяйство. Москва, 1977; Дискуссии в западной прессе о голоде 1932–1933 гг. и «демографической катастрофе» 30–40-х годов в СССР // ВИст. 1988. № 3; Коллективизация: как это было // Страницы истории сов. об-ва: факты, проблемы, люди: Сб. ст. Москва, 1989; Сталинизм и крестьянство // История сталинизма: Сб. ст. Москва, 1991.

Літ.: Капустян Г. Т. Слово про учителя // Укр. селянин. 2004. № 8; Крестьяноведение. Теория. История. Современность: Ученые зап. 2005. Вып. 5. Москва, 2006.

В. І. Марочко

Стаття оновлена: 2007