Данилов Петро Валер’янович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Данилов Петро Валер’янович

ДАНИ́ЛОВ Петро Валер’янович (псевд. і крипт.: П. Д., Нїжинець, Петро Перекидько; 1880 – 16. 04. 1949, Севастополь) – письменник, перекладач. Брат В. Данилова. Навч. у Ніжин. істор.-філол. ін-ті (нині Черніг. обл.), на істор.-філол. ф-ті Моск. ун-ту (1900–03), закін. Ун-т св. Володимира в Києві (1905). Учителював у м. Бар (нині Вінн. обл., 1905–13) та Феодосія (нині АР Крим). Від 1942 – наук.-тех. співроб., 1944 – в. о. дир., 1945–46 – наук. співроб. Феодос. істор.-археол. музею. Після 2-ї світ. війни брав участь у створенні Музею Чорномор. флоту (Севастополь). Був репортером моск. г. «Курьер», «Новости дня», «Русские ведомости». Друкувався в ж. «Киевская старина», «ЛНВ», «Дніпрові хвилі», г. «Громадська думка» і «Рада». Автор оповідань та нарисів переважно на побут. теми («Марець», «Цъвітень», «Травень» опубл. у «ЛНВ», 1904, т. 26, ч. 1; «Перша здобич полювання (З дитячих спогадів)» // «Перша ластівка. Альманах молодих українських письменників», Хн., 1905). Переклав 1918 франц. епос «Пісня про Роланда» (не опубл.). 1939 звертався до Д. Яворницького з проханням опублікувати переклади творів антич. авторів – нині ці переклади вважають втраченими, як і значну частину оригін. творів Д.

Г. Д. Зленко

Стаття оновлена: 2007