Данильченко Андрій Вікторович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Данильченко Андрій Вікторович

ДАНИ́ЛЬЧЕНКО Андрій Вікторович (17. 11. 1951, Київ) – культурний діяч. Син В. Данильченка. Засл. діяч мист-в України (2007). Навч. у Харків. ін-ті радіоелектроніки (1969–73), закін. Київ. ін-т театр. мист-ва (1982; викл. Ю. Бобошко, Д. Горбачов, А. Поляков). Відтоді до 1986 – н. с. Респ. наук.-метод. центру нар. творчості; 1986–93 – ред., сценарист, виконавчий продюсер Нац. кінематики України; 1993–95 – ст. н. с., заст. зав. відділу служби інформ.-аналітич. забезпечення вищих органів влади при НБУВ. Від 1995 – на телебаченні. Був гол. ред. і ведучим програм «Анонс-Сенс» (УТ–1, 1995–96), «Ранкове ревю» (телеканал «Інтер», 1996–97), «Сни напрокат» (ТРК «Київ», 1996), «Медичний тижневик» (телеканали ЮТАР, ТЕТ, 1996–99), «Медичний тижневик 36.6» (1999–2001), «Формула 36.6» (2002; обидві – УТ–1), «Інновація», «5 океан» (обидві – 5 канал, 2003–05). Від 2006 – гол. ред. твор. об’єднання докум. і худож. фільмів Нац. телекомпанії України (Київ). Автор сценаріїв д/ф «Казимир Великий, або Малевич Мужицький» (реж. І. Недужко), «Портрет без обличчя» (реж. Ю. Зморович; обидва – 1992, «Київнаукфільм»), «Трипільське диво» (1993, реж. М. Бернацький, Нац. кінематика України; усі – у співавт.), «Голодомор. Технологія геноциду» (2005, реж. В. Дерюгін), «Ода вольності чи Ода праву», «Уроки сябрів» (обидва – 2006, реж. С. Попов; усі – Нац. телекомпанія України). Брав участь у розробці анотов. концепції кіноциклу «Невідома Україна» (1993, 144 фільми, «Київнаукфільм»), як провід. ред. працював над його реалізацією.

В. І. Дерюгін

Стаття оновлена: 2007