Данько-Олексєєнко Наталія Яківна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Данько-Олексєєнко Наталія Яківна

ДАНЬКО́-ОЛЕКСЄ́ЄНКО Наталія Яківна (1892, Тифліс, нині Тбілісі – 18. 03. 1942, м. Ірбіт Свердлов. обл., РФ) – скульпторка. Сестра О. Данько. Велика золота медаль Всесвіт. виставки 1925 у Парижі. Диплом і золота медаль Міжнар. виставки худож. пром-сті у м. Монца (Італія, 1927). Навч. у Строганов. уч-щі в Москві (1900–02), худож. школі та студії Я. Янсона у м. Вільно (нині Вільнюс, 1906–08), майстерні М. Діллон, студії Л. Шервуда у С.-Петербурзі. Працювала 1909–14 у декор.-монум. майстерні В. Кузнецова. Брала участь у виконанні граніт. барельєфів та рельєфів для будинків Петрограда (нині С.-Петербург, зокрема уч-ща ім. Петра І, Азово-Дон. банку), Москви (дім Щербатова на Новинському бульварі) та Києва, споруджених за проектами А. Таманяна, І. Фоміна, В. Щуко, Ф. Лідваля та ін. 1910–11 спільно з В. Кузнецовим виконала рельєфи та фігури для павільйонів Росії на Всесвіт. виставці в Турині. 1914–42 – на Петрогр. (згодом Ленінгр.) фарфор. з-ді (нині С.-Петербург): від 1919 – кер. скульптур. майстерні. Брала участь в орг-ції худож. лаб. з-ду (1931). Учасниця зарубіж., всесвіт. та міжнар. мист. виставок від 1919. Персон. – у Ленінграді (1929, 1946). Створила понад 300 поліхром. фарфор. груп, фігурок, жанр. статуеток, декор. ваз і творів т. зв. агітац. фарфору. Виконувала портрети діячів культури, композиції за літ. мотивами, шахи, чорнильниці, глеки, попільнички, флакони для парфумів. Розпис більшості робіт Д.-О. виконано її сестрою, Т. Зайденберґ, Л. Лебединською. Д.-О. використовувала фарфор в арх-рі (барельєфи «Музика і танці народів СРСР» для ст. «Площа Свердлова», нині «Театральна» Моск. метрополітену, 1936–37; для фасаду Хімкин. річк. вокзалу, Моск. обл., 1937); оформляла павільйони для міжнар. виставок. Окремі роботи зберігаються в ДТГ (Москва), ДРМ (С.-Петербург), Перм. худож. галереї, Музеї С.-Петербур. фарфор. з-ду, Київ. музеї рос. мист-ва.

Тв.: кухлі – «Молоко», «Чай», «Слов’янка» (усі – 1918); статуетки – «Декабристи», «Партизан у поході» (обидві – 1919), «Матрос із прапором», «Робітниця, яка вишиває прапор» (обидві – 1921), «Прачка» (1927), «Спец-бюрократ» (1933); солонка «У квітах» (1920, з рельєф. автопортретом і портретом сестри); композиція за мотивами поеми «Бахчисарайський фонтан» О. Пушкіна («Ґірей, Марія і Зарема», 1923); композиція «Десятиріччя Червоної Армії» (1927), скульптурна група «Готовий до праці й оборони» (1940); портрети – В. Ніжинського (1920), А. Ахматової (1924), Г. Павлової (1932), З. Райх, В. Мейєрхольда (обидва – 1935), М. Горького (1938); глечик «Десять років Жовтня» (1927); чорнильниці – «О. Пушкін за роботою» (1937), «Ш. Руставелі» (1938).

Літ.: Голлербах Э. Скульптура Н. Я. Данько: Выставка в Доме культуры Выборг. р-на: [Путеводитель]. Ленинград, 1929; Грабарь И. Н. Я. Данько-Олексеенко. 1934; Эбин Ю. О. Наталья Яковлевна Данько, 1892–1942. 1955; Овсянников Ю. М. Скульптор в красном халате. Н. Я. Данько и ее творчество. 1964; усі – Москва.

Л. М. Гутник

Стаття оновлена: 2007