Дараґан Юрій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дараґан Юрій

ДАРАҐА́Н Юрій (16. 03. 1894, м. Єлисаветград, нині Кіровоград – 17. 03. 1926, похов. у Празі) – військовик, поет. Учасник 1-ї світ. війни у складі рос. армії. Від кін. 1917 – сотник Армії УНР. Ком-р кулемет. сотні в Житомир. юнац. школі (1919–20) та курсовий старшина Кам’янец. юнац. школи (1920–21). Інтернований у таборах Ланцут, Вадовиці та Каліш (Польща). В останньому разом із Є. Маланюком заснував ж. «Веселка» (1922) та літ. т-во з такою ж назвою. 1922 емігрував до Чехо-Словаччини, навч. на істор.-літ. відділі Укр. вищого пед. ін-ту в Празі (не закін. через важку хворобу). Належав до створеного 1924 Т-ва укр. письменників «Культ» у м. Подєбради. Друкувався у періодиці, зокрема ж. «Нова Україна», «Студентський вісник» (обидва – Прага), «ЛНВ». У його поезії, сформов. під впливом символізму та укр. фольклору (зокрема дум), переплетена істор. тематика (княжа доба, козаччина, «Слово о полку Ігоревім») із сучасністю; майстерною є пейзажна та особиста лірика. Єдина зб. «Сагайдак» (1925), високо оцінена критикою, стала своєрід. мостом між традицією укр. символістів і праз. поетич. групою. Помер від туберкульозу в санаторії побл. Праги.

Літ.: Обідній М. Юрій Дараган // Діло. 1926, 16 квіт.; Биковець М. Юрій Дараган // Нові шляхи. 1930. № 12; Бойчук Б., Рубчак Б. Координати. Антологія сучасної української поезії на Заході. Т. 1. Мюнхен, 1969; Неврлий М. Муза любові й боротьби. Українська поезія празької школи. К., 1995; Теліга О. О краю мій…: Тв., док., біогр. нарис. К., 1999.

М. І. Мушинка

Стаття оновлена: 2007