Дарницький табір військовополоненних - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дарницький табір військовополоненних

ДА́РНИЦЬКИЙ ТА́БІР ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕ́НИХ – один із найбільших німецьких таборів для радянських військовополонених на території України в роки Другої світової війни. Розміщувався у лісі, за 3 км від Ново-Дарниці (дачне с-ще побл. залізнич. ст. Дарниця, нині у межах Дарниц. р-ну Києва), по лівому боці дороги на м. Бориспіль (Київ. обл.), у 4-х будівлях військ. складу. Створ. у жовтні 1941 для захоплених у полон під Києвом бійців і ком-рів Червоної армії. Спочатку в таборі перебувало 30–35 тис. осіб, згодом їх кількість зросла. Військовополонених групували за нац. ознакою, політпрацівників та євреїв розстрілювали. Їжу – баланду та хліб-сурогат (150–200 г) – видавали 1–2 рази на день. З поч. холодів силами військовополонених у колиш. склад. приміщеннях, які не опалювалися навіть у сильні морози, обладнані нари в 3–4 яруси, але більшість в’язнів змушена була спати на підлозі. Інфекц. хвороби спричиняли масову смертність. На табір. кладовищі, влаштованому неподалік від селищної школи, під кожною могилою з одним-двома випадк. прізвищами похов. десятки й сотні загиблих. Загалом у Д. т. в. загинуло й померло бл. 75-ти тис. осіб. 1968 на місці його розташування споруджено пам’ятник (скульптор В. Зноба, арх. О. Малиновський і Ю. Москальцов).

Літ.: Коваль М. В. Шлак війни. Наші військовополонені у 1941–1944 роках // Політика і час. 1999. № 2–3.

М. В. Коваль

Стаття оновлена: 2007