Дацит - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дацит

ДАЦИ́Т (від лат. Dacia – назви римської провінції на території сучасної Румунії – Дакії) – ефузивна кисла гірська порода світло-сірого, зеленувато-сірого, рідше темно-сірого кольору. Порфіровий або афіровий, вміщує вкрапленики кристалів плагіоклазу (переважно зональний андезин), рідше калієво-натрієвий польовий шпат, кварц і темноколірні мінерали – біотит, амфібол, моноклінні або ромбічні піроксени. Рудні мінерали: магнетит; акцесорні: апатит, циркон, гранат, кордієрит. Осн. маса – склувата гіалопілітова, фельзитова, мікроліт-фельзитова. Д. – ефузив. аналог гранодіорита. Хім. склад за Р. Далі (%): SiO2 – 65,68; TiO2 – 0,57; Al2O3 – 16,25; Fe2O3 – 2,38; FeO – 1,90; MnO – 0,06; MgO – 1,41; CaO – 3,46; Na2O – 3,97; K2O – 2,67; H2O – 1,50; P2O5 – 0,15. Загалом сімейство Д. визначається вмістом SiO2 бл. 64–68 % та сумою лугів Na2O і K2O менше 7,5–8,0 %. Гірські породи з більшим вмістом лугів відносяться до трахідацитів і лужних трахідацитів. Міцність на стиснення Д. 100–150 МПа, щільність 2650 кг/м3. Модуль Юнга 3,4–7,6 Па, коефіцієнт Пуассона 0,27–0,8. Д. утворює склепіння, дайки, лаколіти. Розповсюджений у мобіл. тектоно-магмат. зонах материків і магмат. асоціаціях острів. дуг, в Україні відомий із магмат. альпій. комплексів Закарп. прогину (штокверкові, субвулканічні, дайкові та ефузивні утворення). З ним пов’язане золото-поліметал. зруденіння, алунітизація, цеолітизація та каолінізація. Д. використовують як буд. матеріал.

А. Я. Радзивілл

Стаття оновлена: 2007