Дашава - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дашава

ДАША́ВА – селище міського типу Стрийського району Львівської області. Центр селищ. ради, якій підпорядк. села Гайдучина, Олексичі, Щасливе. Знаходиться на р. Бережниця (притока Дністра), за 14 км від райцентру та за 6 км від залізнич. ст. Ходовичі. Через с-ще проходить автошлях Стрий–Галич, має автобусне сполучення з містами Галич, Моршин, Стрий. Є початк. пунктом газопроводу Дашава–Київ, спорудж. 1948. Пл. 13,9 км2. Насел. 2323 особи (2001, складає 105,4 % до 1989), переважно українці. Вперше згадується у писем. джерелах 1448, коли польс. король Казимир ІV Яґеллончик передав Д. і 100 ланів землі магнатові Гарлу. За 1,5 км від Д. за княжих часів існувало поселення, про що свідчать археол. знахідки. Виявлено також кам’яні знаряддя праці, зберігся курган кам’яної доби (кін. 3 тис. до н. е.). Ймовірно, його спалили татари, а жит. змушені були поселитися північніше. За нар. переказами володарем нового поселення став один з наближених хана Даша, від імені якого й походить назва смт. Від 1589 – у володінні стрий. старости, 1615 відійшла до І. Стадницького. Протягом 15–16 ст. Д. зазнала числен. татар. набігів. На 1692 тут було 76 дворів, на 1788 – 88, на 1900 – 186 (1305 осіб: українців – 1115, поляків – 50, євреїв – 86, німців – 54). Після 1-го поділу Польщі 1772 – у складі Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). 1866 тут засн. церк.-приход. школу, 1904 – навч. заклад, що готував дітей до вступу у духовну семінарію. На поч. 1-ї світ. війни побл. Д. під час бурил. робіт, які провадила нім. фірма «Siemens» у пошуках калій. солі, відкрито родовища газу (Дашавське газове родовище). 1918 увійшла до ЗУНР, 1919–39 – у складі Польщі, від 1939 – УРСР. За переписом 1921, у Д. проживало 2376 осіб: поляків – 1332, українців – 990, німців – 40, євреїв – 14. Жит. зазнали репресій від польс. та рад. влад. Від поч. липня 1941 до 5 серпня 1944 – під нім.-фашист. окупацією, входила до Ген. губернії. Нацисти розстріляли бл. 50 жит., 57 вивезли на каторжні роботи до Німеччини. У роки 2-ї світ. війни у Д. діяло підпілля ОУН–УПА, організатором якого був завуч школи З. Гойсак (страчений органами НКВС у січні 1945; на фасаді заг.-осв. школи – мемор. дошка). Від 1952 – смт. Гол. підпр-ва: ТОВ «Онікс» (вироб-во буд. матеріалів), держ. підпр-во «Дашав. з-д композиц. матеріалів»; працює підземне сховище газу. У Д. – заг.-осв. школа, дитсадок; Палац культури, дит. муз. школа, б-ка; лікар. амбулаторія; є парк, спорткомплекс, відділ. 2-х банків. Пам’ятка арх-ри – собор Пресвятої Богородиці (1893; УГКЦ). Встановлено пам’ятники Б. Хмельницькому, воїнам, які загинули під час 2-ї світ. війни, пам’ят. знак на честь 70-річчя газовидобування в Україні, духов. комплекс. У Д. жила і похов. скульптор, художниця М. Новицька.

Літ.: Заставний Ф. Край вугілля, нафти, газу. Л., 1961; Стрийщина: Історико-мемуарний збірник. Нью-Йорк, 1990. Т. 1.

Т. В. Греськів, В. Я. Грицик

Стаття оновлена: 2007