Дашава

ДАША́ВА — селище міського типу Стрийського ра­йону Львівської області. Центр селищної ради, якій під­порядковані села Гайдучина, Олексичі, Щасливе. Роз­ташоване на річці Бережниця (притока Дністра), за 14 км від райцентру та за 6 км від залізничної станції Ходовичі. Через селище проходить автошлях Стрий–Галич, має автобусне сполуче­н­ня з містами Галич, Моршин, Стрий. Є початковим пунктом газо­проводу Дашава–Київ, спорудженого 1948 року. Площа 13,9 км². Населе­н­ня 2323 особи (2001, становить 105,4 % до 1989), пере­важно українці. 

Вперше згадується у писемних джерелах 1448 року, коли польський король Казимир ІV Ягел­лончик пере­дав Дашаву і 100 ланів землі магнатові Гарлу. За 1,5 км від Дашави за княжих часів існувало поселе­н­ня, про що свідчать археологічні знахідки. Виявлено також камʼяні знаря­д­дя праці, зберігся курган камʼяної доби (кінець 3 тисячолі­т­тя до нашої ери). Ймовірно, його спалили татари, а жителі змушені були оселитися пів­нічніше. За народними пере­казами, володарем нового поселе­н­ня став один із на­ближених хана Даша, від імені якого й походить назва селища міського типу. Від 1589 року — у володін­ні стрийського старости, 1615 року ві­ді­йшла до І. Стадницького. Протягом 15–16 століть Дашава за­знала числен­них татарських набігів. На 1692 рік тут було 76 дворів, на 1788 рік — 88, на 1900 рік — 186 (1305 осіб: українців — 1115, поляків — 50, євреїв — 86, німців — 54). Після 1-го поділу Польщі 1772 року — у складі Австрії (від 1867 року — Австро-Угорщина). 1866 року тут засновано церковно-парафіяльну школу, 1904 року — на­вчальний заклад, що готував дітей до вступу у духовну семінарію. 

На початку Першої світової війни по­близу Дашави під час бурових робіт, які провадила німецька фірма «Siemens» у пошуках калійної солі, від­крито родовища газу (Дашавське газове родовище). 1918 року уві­йшла до ЗУНР, 1919–39 — у складі Польщі, від 1939 — УРСР. За пере­писом 1921 року, у Дашаві проживало 2376 осіб: поляків — 1332, українців — 990, німців — 40, євреїв — 14. Жителі за­знали ре­пресій від польської та радянської влад. Від початку липня 1941 до 5 серпня 1944 — під німецько-фашистською окупацією, входила до Генеральної губернії. Нацисти роз­стріляли близько 50 жителів, 57 вивезли на каторжні роботи до Німеч­чини. У роки Другої світової війни у Дашаві діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА, організатором якого був завуч школи З. Гойсак (страчений органами НКВС у січні 1945 року; на фасаді загальноосвітньої школи — меморіальна дошка). Від 1952 року — селище міського типу. Основні під­приємства: ТОВ «Онікс» (виробництво будівельних матеріалів), державне під­приємство «Дашавський завод композиційних матеріалів»; працює під­земне сховище газу. У Дашаві — загальноосвітня школа, дитсадок; Палац культури, дитяча музична школа, бібліотека; лікарняна амбулаторія; є парк, спорт­комплекс, від­діле­н­ня 2-х банків. Памʼятка архітектури — собор Пресвятої Богородиці (1893; УГКЦ). Встановлено памʼятники Б. Хмельницькому, воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятний знак на честь 70-річчя газовидобува­н­ня в Україні, духовний комплекс. У Дашаві жила і похована скульпторка, художниця М. Новицька.