Дашкевич Людмила Дмитрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дашкевич Людмила Дмитрівна

ДАШКЕ́ВИЧ Людмила Дмитрівна (30. 03. 1946, м. П’ятихатки Дніпроп. обл. – 05. 10. 2005, Львів) – журналістка, учасниця опозиційного руху. Дружина Я. Дашкевича. 1963 вступила на філол. ф-т Одес. ун-ту, 1965 перевелася на ф-т журналістики Київ. ун-ту. Опозиц. діяльність розпочала в Одесі під впливом Н. Строкатої-Караванської та її чоловіка С. Караванського. Працювала на буд-ві Київ. ГЕС у Вишгороді, де познайомилась із В. Чорноволом та його дружиною О. Антонів. Увійшла до кола актив. шістдесятників, таємно передруковувала й поширювала самвидав. Через вимогу КДБ виїхати з Києва працювала ред. рай. радіомовлення у смт Макарів (Київ. обл.), згодом у ред. г. «Друг читача», де на той час працював В. Чорновіл (1966 обоє звільнені). Разом з В. Чорноволом і П. Скочком 1966 надіслала лист до ж. «Перець» на захист переслідуваного І. Дзюби. Від 1967 мешкала у Львові. Зазнала допитів; за наполяганням КДБ 1969, за два тижні до захисту диплома, відрахована з Київ. ун-ту за звинуваченням у поведінці, не гідній рад. студента. Від 1968 працювала у Музеї етнографії та худож. правопису, за клопотанням дирекції якого 1971 поновлена в Ун-ті й отримала диплом. Працювала над канд. дис. з етнографії, виступала на наукових конф. у Москві, Єревані, Києві. Друкувала самвидав. матеріали, серед них – 4 вип. «Українського вісника»; 31 серпня 1970 підписала звернення до кер-ва УРСР із протестом проти повтор. арешту В. Мороза; брала участь у дискусіях шістдесятників (вважала опозиц. рух складовою нац.-визв. боротьби). Першою повідомила моск. Ком-т захисту прав людини в СРСР про арешти опозиц. інтелігенції в Україні у січні 1972 (у тому ж році звільнена з роботи у музеї). Разом із чоловіком відвідала Естонію, Латвію, Узбекистан, Таджикистан, Азербайджан, Вірменію, Пн. Кавказ, Москву з метою вивчення опозиц. настроїв і встановлення контактів з дисидентами. Працювала у Львів. ін-ті приклад. мист-ва (1975–78), літ. ред. газет «Молодь України» (1978–90) та «Ратуша» (1990–97).

Пр.: Дослідження народного календаря та його значення для української етнографічної хронології // Істор. джерела та їх використання. Вип. 7. К., 1972; Національна платформа українських неформальних об’єднань: Доповідь, прочитана в Москві 25 травня 1989 р. на сесії Радянської соціологічної асоціації АН СРСР «Національна політика: сучасний стан і нові підходи» (перекл. із рос.) // Кафедра. Л., 1989. № 8; перевид.: Торонто; Балтимор, 1990; Повпред Одеси у Львові (Про Ніну Строкату-Караванську) // Укр. проблеми. 2000. № 20; У вінок Ніні Строкатій-Караванській: Спогади // Донька Одеси: Ніна Строката у док. і спогадах. О., 2005.

Літ.: Зайцев Ю. «Зупиніть Людмилу, бо будуть усіх садити» // Львів. газ. 2005, 11 листоп.; Пам’яті Людмили Дашкевич // Дашкевич Я. Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури. Л., 2006.

Ю. Д. Зайцев

Стаття оновлена: 2007