ДАШКЕ́ВИЧ Роман-Микола Іванович (псевд. і крипт.: Р. Давний, Р. Д., Дашк., Луговик з-за Потока, Л. з. П., Луговик, Січовик; 06. 12. 1892, с. Тустановичі, нині у складі м. Борислав Львів. обл. — 11. 01. 1975, м. Куфштайн, Австрія) — військовий і громадський діяч. Походив із давнього князів. роду Дашкевичів (Дашковичів), ві­домого у Києві з 15–16 ст. Чоловік О. Степанів, батько Я. Дашкевича. Генерал-хорунжий Армії УНР. 1911 закін. укр. гімназію в Пере­мишлі та по­ступив на юрид. факультет Львів. університету, водночас очолив студент. гурток при львів. філії «Просвіти» й культ.-осв. комісію Укр. студент. союзу. Брав активну участь в організації і роботі «Січей» — т-в молоді, де українці на­вчалися військ. справі. У березні 1913 обраний кошовим повіт. «Січі» у Львові, у січні 1914 — головою воєнізов. товариства «Січові стрільці ІІ». З поч. 1-ї світової війни — офіцер артилерії австр. армії. 1915 потрапив у рос. полон. Після Лютн. революції 1917 втік з табору і при­їхав до Києва. Один із організаторів Галицько-Буковин. куреня Січових стрільців — найбоє­здат. військ. частини УЦР, у складі якої на поч. 1918 брав участь у боях за Київ. Від травня 1918 — командир 4-ї батареї Запороз. корпусу під командува­н­ням генерала З. Натієва; від серпня 1918 — командир гармат. батареї, від березня 1919 — гармат. бригади Корпусу УСС. Від­значився у боях з більшовиками та денікінцями. Із саморозпуском Корпусу УСС у грудні 1919 ви­їхав до Відня, брав участь в організації УВО. 1921 повернувся до Львова, закін. навч. в університеті й роз­почав адвокат. практику. Від­новив діяльність «Січей», а після їх заборони польс. владою створив на зх.-укр. землях мережу т-в «Луг» (1926–39). Керував спорт. і військ. під­готовкою, був ред. «Січових вістей» (1922–24) і «Вістей з Лугу» (1926–39). Від­стоюючи укр. інтереси, зу­стрічався з президентом Чехо-Словач­чини Т. Масариком і маршалом Польщі Ю. Пілсудським, з яким по­зна­йомився ще до 1-ї світової війни. Після вступу рад. військ до Львова восени 1939 ви­їхав на Лемківщину, мешкав у м. Риманів. 1941 повернувся до Львова. Від­мовився при­єд­натися до укр. кіл, які спів­працювали з німцями, продовжив адвокат. практику. Від 1943 мешкав у Австрії. Автор низки спогадів з історії УСС.