Двадцятип’ятитисячники

ДВАДЦЯТИПʼЯТИТИ́СЯЧНИКИ — робітники промислових під­приємств великих міст СРСР, мобілізовані для здійсне­н­ня суцільної колективізації сільського господарства, створе­н­ня та організаційно-господарського зміцне­н­ня колго­спів. Від­повід­не ріше­н­ня ухвалив пленум ЦК ВКП(б), що від­бувся 10–17 листопада 1929 у Москві. Загалом заплановано направити до сіл, колго­спів, МТС, кущових обʼ­єд­нань 25 тис. робітників «з до­статнім організац.-політ. досві­дом». За доруче­н­ням РНК СРСР набір Д. здійснювала ВЦРПС, яка повин­на була його завершити до 15 листопада 1930. На поч. січня 1930 працювати у селах зголосилися 60 тис. робітників, зокрема в УСРР — 16 тис., однак спочатку залучено лише 8421 особу, з яких на роботу без­посередньо у колгоспи виїхало 6435 осіб. Решту добровольців ЦК КП(б)У від­рядив до Пн. Кавказу, Середнього Поволжя та Казах­стану. Комуністи серед Д. становили 64 %, комсомольці, які мали вироб. стаж більше 5-ти р., — 10 %. Весною 1930 Д. були у кожному третьому колго­спі (80 % з них входили до складу правлінь). Багато Д. після нетривалої роботи у колгоспах пере­йшли працювати в ін. господарства та організації, у звʼязку з чим 21 травня 1930 ЦК ВКП(б) директив. листом звернув увагу колгоспно-ко­оператив. центрів на те, що вони не виконують ріше­н­ня партії про цільове викори­ста­н­ня Д. як організаторів колгосп. ладу. Діяльність Д., окрім тих, які очолювали колгоспи, фактично завершилася на­прикінці 1931, коли колективізація охопила 85 % селян. госп-в. Більшість Д. працювала у МТС, ін. — пере­йшли на парт.-госп. роботу.

Завантажити статтю