Крвавич Адам Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Крвавич Адам Петрович

КРВА́ВИЧ Адам Петрович (31. 07. 1938, с. Княжпіль, нині Старосамбір. р-ну Львів. обл.) – графік, живописець. Брат Д. Крвавича, чо­ловік Л. Голоти. Чл. НСХУ (1977). Закін. Київ. худож. ін-т (1967; викл. І. Касіян, В. Чебаник). Відтоді працював у Києві: художником комбінату «Укрторгреклама»; від 1970 – худож. ред. експерим. редакції при вид-ві «Дніпро»; 1974–91 – художником творчо-вироб. комбінату «Художник»; 1994–2011 – ст. викл. каф. графіки Видавн.-полігр. ін-ту Нац. тех. ун-ту України «Київ. по­літех. ін-т». Автор ст. «Літографія у розвитку мистецтва» // «Друкарство», 2004, № 4; «Деякі про­блеми проектування видань навчальної літератури» // там само, 2006, № 5; «Шукати дорогу до себе» // «Україна. Наука і культу­ра», 2004, вип. 32; «Техніка літо­графії» // «Країна знань», 2005, № 10; навч. посібника «Техніка літографії» (К., 2010). Осн. галузі – станк. і книжк. графіка, живопис. Учасник міських, всеукр. мист. виставок від 1968. Персон. – у Києві (1983, 1999, 2003). Твори К. вражають точністю, ком­позиц. та аранжувал. доцільністю, сконденсованістю худож. ідеї. Окремі роботи зберігаються у НХМ (Київ), Нац. музеї у Львові.

Тв.: іл. – до повісті «Повій, вітре» І. Пільгука, романів «Григорій Сковорода» В. Шевчука (обидва – 1968) та «Забіліли сніги» М. Сиротюка (1969), зб. «Золоті меди» М. Рильського (1974), «Кобзар» Т. Шевченка (1975), «Твори» Л. Боровиковського (1981), «Твори» Ю. Федьковича (1982, т. 1–2; усі – Київ); ліногравюри – «Гуцулка» (1968), «Казка про Кирила Кожум’яку» (1970), «Г. Ско­ворода» (1973), «Ремонт дороги» (1975), «Пилип та Ярина» (1991); серія «Євангелісти» (2002); літографії – «С. Крушельницька», «А. Петрицький», «І. Фран­ко», «М. Заньковецька» (обидва – 1982), «Т. Шевченко» (1985); цикл «Народні герої України» (1986); цикли – «Українські народні думи» (1982), до драм «Украдене щастя» І. Франка (1988), «Лісова пісня» Лесі Українки (1995); ак­­варел. поліптих – «Лісова пісня» (1994); живопис – «Різдвяний вертеп», «Емігранти» (обидва – 1998), «Спалена іко­на» (2002), «Жива вода», «Літній день» (обидва – 2010).

Літ.: Баранов В. Художник Адам Крва­вич // Київ. 1995. № 4–5; Дьомін М. Світовідчуття Бойківщини у творчості Адама Крвавича // ОМ. 2005. № 4; Йо­го ж. Бойківська символіка образо­творчості Адама Крвавича // Вітчизна. 2005. № 7–8.

С. М. Бушак

Статтю оновлено: 2014