Двойченко Петро Абрамович

Визначення і загальна характеристика

ДВО́ЙЧЕНКО Петро Абрамович (16(28). 09. 1883, Сiмферополь — 25. 05. 1945, табiр вʼязнiв Сарабуз, нині ст. Острякiно Сiмфероп. р-ну, АР Крим) — геолог, гiдрогеолог, мiнералог. Проф. геології (1922). Закiн. С.-Петербур. гiрн. ін­ститут (1912). Від­тоді працював iнж.-гiдрогеологом Таврiй. земської управи, 1918–41 (з пере­рвами) — у Крим. пед. ін­ституті (Сімферополь, нині Таврій. університет): 1927–37 — проф., 1939–41 — зав. геол. кабінету, 1934–37 — декан геогр. ф-ту; 1944 — у Одес. університеті. Ви­вчав геол. історію, пiд­земнi води i кориснi копалини Криму та Пiвдня України. Професійні якості Д. високо оцінив В. Вернадський. 8 квітня 1931 був заарешт. ДПУ за пі­дозрою у шкідництві. 12 липня звільн. у звʼязку з «від­сутністю до­статніх даних для від­да­н­ня під суд», однак надалі залишався під по­стій. таєм. на­глядом, за­знав політ. та адм. пере­слідувань. Клопота­н­ня Крим. пед. ін­ституту, по­дане до ВАК 1936 що-до присудже­н­ня йому ступеня д-ра н. (без захисту), залишили без уваги, а дисертацію «Гідрогеологічний нарис степових ра­йонів Криму» «загубили». 1938 був без­робітним. Під час нім.-фашист. окупації мешкав в Одесі. У грудні 1944 заарешт. рад. контр­розвідкою, згодом за звинуваче­н­ням у спів­робітництві з німцями трибуналом військ НКВС Криму засудж. до 10-ти р. по­збавле­н­ня волі. Помер від важкої хвороби в увʼязнен­ні.

Пр.: Минералы Крыма. С.-Петербург, 1914; Кри­стал­ло­графия: Учеб. Сф., 1921; Минералогия: Учеб. Сф., 1921; Артезианские воды и колодцы Мелитопольского округа. О., 1927. Т. 1–2; Землетрясения 1927 года в Крыму. Сф., 1927; Гидрогеологический очерк Северной Таврии и восточной части Причерноморской впадины. О., 1930.

Лiт.: Макаренко Д. Є. Ві­домий гідрогеолог П. А. Двойченко // ГЖ. 1997. № 1–2; Филимонов С. Профес­сор-вредитель — такой титул получил ученый-геолог Петр Двойченко в благодарность от советской власти // Крым. время. 1997, 3 мая; Урсу Д. П. Володар води й землі // КСв. 1999, 29 жовт.; Макаренко Д. Голгофа українських геологів. К., 2007.

Д. Є. Макаренко, В. Г. Єна

Завантажити статтю