Двойченко Петро Абрамович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Двойченко Петро Абрамович

ДВО́ЙЧЕНКО Петро Абрамович (16(28). 09. 1883, Сiмферополь – 25. 05. 1945, табiр в’язнiв Сарабуз, нині ст. Острякiно Сiмфероп. р-ну, АР Крим) – геолог, гiдрогеолог, мiнералог. Проф. геології (1922). Закiн. С.-Петербур. гiрн. iн-т (1912). Відтоді працював iнж.-гiдрогеологом Таврiй. земської управи, 1918–41 (з перервами) – у Крим. пед. iн-ті (Сімферополь, нині Таврій. ун-т): 1927–37 – проф., 1939–41 – зав. геол. кабінету, 1934–37 – декан геогр. ф-ту; 1944 – у Одес. ун-ті. Вивчав геол. історію, пiдземнi води i кориснi копалини Криму та Пiвдня України. Професійні якості Д. високо оцінив В. Вернадський. 8 квітня 1931 був заарешт. ДПУ за підозрою у шкідництві. 12 липня звільн. у зв’язку з «відсутністю достатніх даних для віддання під суд», однак надалі залишався під постій. таєм. наглядом, зазнав політ. та адм. переслідувань. Клопотання Крим. пед. ін-ту, подане до ВАК 1936 що-до присудження йому ступеня д-ра н. (без захисту), залишили без уваги, а дисертацію «Гідрогеологічний нарис степових районів Криму» «загубили». 1938 був безробітним. Під час нім.-фашист. окупації мешкав в Одесі. У грудні 1944 заарешт. рад. контррозвідкою, згодом за звинуваченням у співробітництві з німцями трибуналом військ НКВС Криму засудж. до 10-ти р. позбавлення волі. Помер від важкої хвороби в ув’язненні.

Пр.: Минералы Крыма. С.-Петербург, 1914; Кристаллография: Учеб. Сф., 1921; Минералогия: Учеб. Сф., 1921; Артезианские воды и колодцы Мелитопольского округа. О., 1927. Т. 1–2; Землетрясения 1927 года в Крыму. Сф., 1927; Гидрогеологический очерк Северной Таврии и восточной части Причерноморской впадины. О., 1930.

Лiт.: Макаренко Д. Є. Відомий гідрогеолог П. А. Двойченко // ГЖ. 1997. № 1–2; Филимонов С. Профессор-вредитель – такой титул получил ученый-геолог Петр Двойченко в благодарность от советской власти // Крым. время. 1997, 3 мая; Урсу Д. П. Володар води й землі // КСв. 1999, 29 жовт.; Макаренко Д. Голгофа українських геологів. К., 2007.

Д. Є. Макаренко, В. Г. Єна

Стаття оновлена: 2007