КРЕВЕ́ЦЬКИЙ Іван-Марʼян Іванович (криптоніми та псевдоніми: І. К.; І. К-ий; І. Кр.; І. Крий; Іван К.; Королевський І. та ін.; 14. 10. 1883, с. Іванівці, ни­ні Жидачівського ра­йону Львівської обл. — 27. 06. 1940, с. Роз­дол, нині смт Роз­діл Миколаївського ра­йону Львівської обл.) — історик, бібліо­граф, літературо­знавець, публіцист, пере­кладач. Дійсний член НТШ (1907). Студіював історію у Львів. університеті, учень М. Грушевського. Працював директор бібліотеки НТШ у Львові (1905–14, 1921–37); редактор журналу «Наша школа» (Львів, 1909–12), урядового органу ЗУНР газети «Республіка» (Станіслав, нині Івано-Франківськ; 1919); керівник наукового семінару з української військової історії у Львівському таємному українському університеті (1921–25). Видавець історичного місячника «Стара Україна» (Львів, 1924–25). Автор праць з історії Галичини середини 19 ст. та Над­дні­прянської Украї­ни 17–18 ст., бібліотеко­знавства і бібліо­графії, преси, мемуарис­тики, історіо­графії, числен­них есе­їв, історико-публіцистичних нарисів. Дру­кувався пере­важно у «Записках НТШ»: «Оборон­на орґанізація руських селян на галицько-угор­ськім по­граничу в 1848–49» (1905, т. 63–64; окреме ви­да­н­ня — «Руська само­оборона на галицько-угор­ськім по­граничу 1848–1849», Л., 1912), «Справа поділу Галичини в роках 1846–50» (1910, т. 93–97), «Проби організува­н­ня руських національних гвардій у Галичи­ні 1848–49» (т. 113), «Українсь­­ка історіо­графія на пере­ломі» (т. 134–135). Історії української періодики присвячено ста­т­тю «Початки преси на Україні 1776–1850» (1927) та кн. «Часописи галицького По­­ді­л­ля (історико-бібліо­графічні матеріали) 1882–1927» (В., 1928). Автор брошур «Українська мемуаристика: Її сучасний стан і значі­н­ня» (Камʼянець, 1919), «Бібліотека Товариства імені Шевченка у Львові» (1923), «Перша бібліотека на Україні: В 900-ті роковини її оснува­н­ня» (1937; обидві — Львів).

Один із авторів «Україн­ської загальної енцикльо­педії» (1930–35). Пере­клав повість М. Гоголя «Вій» (Л., 1902; під псевдонімом Ф. Королевський) та низку казок Л. Толстого. Творчість Т. Шевченка досліджував у звʼязку з ви­вче­н­ням про­блеми «Корифеї російської критики і українське письменство», на тему якої опублікував стат­ті «Зміни в духовності і критиці В. Г. Белінського від­носно України» («ЛНВ», 1905, т. 29–30) і «М. Добролюбов й Україна» (там само, 1911, т. 56). Ста­т­тя «Тарас Шевченко» («Ru­thenische Revue», 1905, № 1), на­друкована у рубриці «Literarische Charakterbilder» («Літературні порт­рети»), роз­рахована на зарубіжного читача. На думку К., Т. Шевченко звинувачував російському царизм у політичному, соціальному і духовному гноблен­ні українського народу, захищаючи із загальнолюдських позицій визвольні змага­н­ня інших народів, що боролися за політичні свободи, проти насильства однієї нації над ін., проти захоп­ле­н­ня царською его­їстичною автократією чужих земель. Ста­т­тя К. отримала схвальний від­гук у ж. «Das Literarische Echo» (Berlin, 1905, № 6), де опубл. короткий огляд життя і творчості Шевченка.